Незрячий чоловік сконструював трактор, на якому їздить (ВІДЕО)

загрузка...

 У цьому жвавому чоловікові з села Горщик на Коростенщині важко впізнати незрячого. Видають хіба що чорні окуляри. Втрата зору у 2009-му році через нещасний випадок не стала на заваді Олегу Савчуку жити цікаво, навчатися навпомацки виконувати будь-яку роботу і навіть керувати трактором. Його чоловік зробив за зиму із різних запчастин, підлаштував під себе і зараз активно використовує у господарстві.

«Мусор вивезти з дому, якогось гною привезти на город, дров з лісу привезти. Для господарства Раму зробив, а потім до неї почав приліплювати все. Москвічьовский міст стягнув, коробка і передній руль МТ-шки, двигун з мотоблока, хоч економний, солярочки налляв і неділю можна їздить», — розповідає Олег Савчук.

Спочатку їздити наосліп пробував на мотоциклі. Його привезли друзі-байкери. Було страшно, але, каже, з часом це пройшло. Головне, щоб поряд хтось був, тоді потихеньку можна їхати.З татом люблять їздити два сини. А особливо маленька Маринка, 2-річна татова помічниця.

«Коли папа кличе, щоб цвяхи принесли, то вона перша летить в гараж, бере їх і несе. Тільки кудись їдем, уже стоїть коло трактора і кричить: «Папуля, бум-бум!»,- говорить син Олега Максим Савчук.

Старший син став для чоловіка очима. Максим допомагає татові в усьому, паралельно привчається до чоловічої роботи. Середня дитина – 9-річний Денис дуже любить навчатися. Батько зробив для дітей гойдалки, нещодавно закінчив альтанку, де родина збирається його послухати гру на гітарі.

Незрячий чоловік навчився електрозварюванню, яке давалось йому нелегко. Згодом навчився різати дрова, працювати із деревом. Було важко, але, зізнається він, був стимул – його сім’я. У нагоді чоловікові стала його колишня робота каменярем, столяром, підсобником, бетонником. Так, він власними руками навпомацки збудував веранду, провів у хату воду, замінив електропроводку. Дружина чоловіка каже: покохала Олега з першого погляду. Тож цінує його старання і роботу, яку той виконує

«Справляється по хаті, навіть котлети мені жарить, сам замісив, піджарив, мені лише перевернути. Лікар дитячий прийшов, питає, що це він там робить. Кажу, котлети жарить. Дрова – разом їздим в ліс. А так город я сама. По будівництву він сам. Помідори помагав садить, цибулю сам садив під палочку», — говорить Галина Савчук.

Живе родина СавчукІв на пенсію Олега. Мають невеличкий город. Друг родини Олександр говорить: не всі у селі вірять у те, що Олег не бачить. Мовляв, надто активний.

«Багато не вірить, що він сліпий, як можна сліпому зробити трактора, бесідку, двора забетонувати. Це все своїми руками. Приклад треба брати, бо для інших, які ведуть себе погано, то це інвалід і так працює», — говорить Олександр Ходаківський.

Та не всі вважають чоловіка прикладом. Знаходяться і ті, хто навіть слова доброго для нього не знайде.

Директор школи, в яку ходять діти Олега, навпаки, не нарадується родиною.

«Людина з великої літери: дійсно, їй ці вади не заважають, а навпаки надихають на все найкраще, зробити щось нове, щось побудувати, створити. Я дуже заздрю такій людині», — каже Олена Грищук, директор Горщаківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Сам Олег Савчук не зважає на плітки і заздрощі людей. Навпаки, упевнений: коли є бажання працювати, жити, то і можливість знайдеться. Навіть із вадами здоров’я. Таким як він чоловік радить не втрачати жаги до життя.

«Тримайтеся, не опускайте рук, пробуйте щось робити і воно обов’язково вийде. Особливо якщо є друзі, підтримка, жінка, діти, треба думати про них у першу чергу. У петлю завжди встигнеш, а жити намагатися треба», — каже він.

Чоловік мріє скоріше відремонтувати будинок і знайти можливість поліпшити фінансове становище родини. Решту для щасливого життя, каже, він має.

Автор: Юлія Сінєльнікова

Оператор та фото: Віталій Сінєльніков

http://zhitomir.today

Комментарии

Ваш e-mail не будет опубликован.