Робота заводу МДФ у Коростені непокоїть частину мешканців міста. Люди розповідають: завод не дає їм дихати та спокійно жити з тих пір, як запрацював. Та не так давно біля нього розпочалось будівництво лісопильної компанії, яка займатиметься переробкою круглої ділової деревини. Це, переконують місцеві, їхнього життя аж ніяк не покращить. Тому проводять акції протесту проти підприємств. Остання така пройшла на початку березня з ініціативи людей, які проживають неподалік заводу МДФ та майбутньої “Української холдингової лісопильної компанії”.
{youtube}EjBB3mjtK0A{/youtube}
“Це хімічний завод, який з 2007 року не дає нам ні жити, ні вмерти, як то кажуть. Постійно будують, а ми живемо у пилюці й грязюці, вели кабель у 35 тисяч вольт. Він проходить понад нашими будинками, що суперечить закону. Кабель має бути у 50 м від колодязів і у 5 м від дороги. У нас все навпаки”, – бідкається Любов Лавринович, організатор акції протесту.
На думку протестуючих, у керівництва заводу МДФ нема всіх відповідних дозвільних документів на провадження діяльності такого спрямування.
“Дирекція до нас не вийшла, документів нам ніяких не дали. Чи це ще Януковича завод, чи уже Яценюка, – ми не розуміємо. Усе йде під грифом “секретно”. Нам не видали жодного документа, і ми просто не знаємо, що робити. Ми написали 5 заяв про матеріальну і моральну шкоду, щоб нам виплатили компенсацію. Але нічого ми не отримали”, – каже Любов Лавринович.
Місцеві мешканці кажуть: Коростень є третьою Чорнобильською зоною. Тому земля тут і без того заражена.
Пан Дмитро – місцевий. Чоловік говорить: “Коли була аварія на Чорнобилі, сюди сідали вертольоти. Зараз от поставили нам другу хімію. Недалеко збудували шампуньку – теж хімія, по криницях іде вода мильна. А тут от одна газова труба, далі за 3 м 35-кіловольтний кабель іде. А труба ж газова не одна, а середнього і нижнього тиску. Це ж порохова бочка. Ніхто нас не питав”.
Виступають проти заводу і з інших причин. Говорять, не знають, де вже тої правди шукати. Адже, кажуть, бувають такі дні, що дихати просто немає чим.
“Тхне постійно. Особливо більше зараз викиди роблять вночі, щоб поменше бачили”, – каже пан Дмитро.
“На вулиці вже майже всі мужики вимерли, як-от побудували таке. Проти чого ми й виступаємо. Руки-ноги крутить, голова болить, “воніща”… Як його жити. Щоб ви бачили, як вітер звідси, то тут хмара стоїть, накриває все листя, вікна”, – говорить пані Віра, яка проживає біля заводу.
Валентина теж живе поблизу заводу: “Тут вночі такий шум, що тільки від нього здуріти можна. Ми не знаєм, що таке сон. І це постійно. Хай вивозять цей завод у Народицький район, де нема людей. А тут сьогодні понад 60 тисяч населення, і що світить цим людям, скажіть?”.
“Та чого ж завод непотрібен? Людям робота треба. Тільки щоб повітря не травили”, – говорить місцева жителька Ромуальда.
На питання чи зверталися люди до експертів, щоб ті взяли проби води, ґрунту і повітря, відповідають – ні. Поки усе обмежилося акцією протесту. Малочисельні акції людей, втім, поки безрезультатні.
Наші журналісти з’ясували: будівництво нового підприємства біля вже існуючого МДФ можна було зупинити. Причому цивілізовано, а саме – шляхом громадських слухань. До анонсування про них долучилися місцеві ЗМІ. Однак, розповідає редактор газети “Наш Коростень” Віталій Науменко, громадські слухання, м’яко кажучи, розчарували тоді багатьох: “Активісти зібрали понад 500 підписів місцевих жителів. Була надія, що на громадські слухання прийде хоча б чоловік 300. Однак прийшли тільки з тої вулиці, де пилюка йде у вікна. От позиція нашого народу: моя хата з краю”.
“Міськвиконком, мер наш купив 20 чоловік на Хіммаші, заплатив їм по 200 грн, щоб вони проголосували “за”, – пригадує Валентина, жителька Коростеня.
Любов Лавринович, яка організовувала акцію протесту проти заводу, засвідчує: “Туди запросили людей переважно з Хіммашу. До обіду вони працювали. Якщо б не пішли, могли б залишитись без роботи”.
Віталій Науменко розповів, що з висновків коростенських служб, МДФ не несе ніякої шкоди місту і екології загалом. Стосовно акції протесту чоловік говорить відверто: навряд чи вона щось дасть. Адже завод уже є, а нове підприємство буде тією ж пилорамою, яких десятки у місцевості.
Але група людей, які живуть в одному мікрорайоні з заводом МДФ, іншої думки.
У Коростенській міській раді повідомили, що підприємство МДФ працює чесно та офіційно, не виплачує зарплати у конвертах та сплачує усі податки. А це, на хвилиночку, у грошовому еквіваленті при нормальному режимі роботи заводу стільки продукції, скільки заробило б усе місто разом узяте.
Зі слів секретаря міської ради, перед будівництвом заводу МДФ міський голова у Німеччині бачив аналогічне підприємство, але з гіршою технологією. У Коростені дійсно були проблеми на МДФ із очисними спорудами. Але, запевняє Володимир Вигівський, це тільки тому, що проектанти не могли спрогнозувати, які будуть викиди виробництва.
На думку міської влади, таке підприємство не несе загрози для містян. Ба, більше, це і робочі місця, і інвестиції.
Із наріканнями людей щодо погіршення здоров’я Володимир Вигівський все ж погодився: дійсно, мікрони деревини розносяться повітрям із заводу. Але, каже, це людський фактор. Щодо запаху, то має свою думку: “Коли йде переробка хвої, то хочемо ми чи ні, але він буде. Але багато хто платить, щоб у сосновому лісі погуляти, запах – він не шкодить, а якщо це хвоя – він тільки корисний. А от пильця, яка через органи дихання потрапляє у організм, – з цим можуть бути питання”.
Приїхавши на завод МДФ, зустрічаємося із його керівництвом. Залюбки ведуть територією, розповідають про плани і сьогоднішню роботу. Найперше – показують очисні споруди. На цьому, кажуть, економити не можна.
У головній операторській спеціально навчені працівники керують усіма виробничими процесами. Точніше, керує комп’ютер, а фахівці стежать за показниками. За новими технологіями на заводі МДФ втручання людини у процес мінімальне. Тому за виготовленням плити, починаючи з її мийки, сушіння, осмалення і до пресування з виходом готової продукції люди спостерігають з моніторів.
Чутки про те, що на підприємстві працює багато приїжджих, перевіряємо під час екскурсії. Примітно те, що зустрічаємо здебільшого молодь.
Про будівництво нового підприємства на МДФ кажуть: воно дасть можливість працювати семистам людям. Відходи від основного виробництва на ньому пускатимуть на переробку.
Загалом, говорять директори МДФ, для міста це підприємство дуже важливе. Але сприймають їх вороже. Хоча завод має усі дозволи на роботу, а перевірки екологічного характеру проходять регулярно.
Про третю Чорнобильську зону на заводі знають. Але, кажуть, усі відповідні заміри дозиметром проводять регулярно. Навіть не особисто, а завдяки консультанту з Німеччини. Він сертифікованим приладом визначає не лише рівень радіації, а й період часу, який людина може перебувати у тій чи іншій місцевості.
Та люди стоять на своєму, переконуючи про підвищений радіоактивний фон. Разом з тим згадують головний закон, яким керувалися на акції протесту.
Юрист з Бердичева неупереджено засвідчує: дійсно, закон про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення через Чорнобиль, є. Але у людей мають бути докази, результати експертиз, а не самі лише слова.
І на сьогодні МДФ у Коростені працює, маючи для цього усі законні підстави і дозволи. Керівництво, окрім значного внеску у місцевий бюджет, підтримує коростенців.
Від гріха подалі, говорять директори МДФ-у, навколо підприємства почали зводити високу металеву огорожу. На організаторів акції ж подали до суду, позаяк не вважають їхні дії правомірними.
zhitomir.today
Відео: Віталій Яремчук
Автор: Юлія Сінєльнікова