У Коростені попрощалась з Миколою Яковичем Фещенком

загрузка...

Для тих, хто його знав це важка, гірка втрата. Людина-епоха, людина великого серця, душі, людина яка багато років свого життя віддала людям похилого віку, ветеранам, побратимам-фронтовикам.

Усміхнений, доброзичливий, сердечний. Саме таким назавжди залишиться в нашій пам’яті учасник бойових дій, ветеран Другої світової війни, голова Коростенської районної ради ветеранів Микола Якович Фещенко. Він був прикладом для кожного з нас як пережити складні часи і залишитись людиною з чуйним, добрим серцем та відкритою душею.

У свої 17 років юний Микола Фещенко разом з друзями-однолітками пішов служити в радянську армію, де за чіткий зір та тверду руку відразу попав у снайперську роту. Після навчання, до якого відносився дуже відповідально, потрапив на фронт.

Як згадував Микола Якович, найтяжчі бої були тоді під Тернопільщиною. Наші воїни намагалися звільнити від фашистів Тернопіль, але ворог вперто чинив опір. Саме у цих боях Микола Якович отримав поранення, а за свою хоробрість був нагороджений.

Потім лікування у військовому госпіталі, служба в окремому розвідувальному батальйоні сьомого механізованого корпусу. З цією військовою частиною Микола Фещенко з боями пройшов пів-Європи. Воював з ворогом на території Румунії, Угорщини, Чехословаччини. …І радість, і сльози за загиблими життями людей, побратимів – так зустрів ветеран довгождану Перемогу в Чехословаччині.

Але не довго відпочивав визволитель: після перемоги над Німеччиною Радянський Союз через кілька місяців вступив у війну з Японією. СРСР почав готуватися до війни на Далекому Сході. Війська, у тому числі і розвідувальний батальйон 7-го механізованого корпусу, збиралися в дорогу. Через Білорусь, Росію ешелони відправилися на Забайкалля. Там вже оголосили, що буде війна з Японією.

Через Монголію добиралися до Порт-Артура, порту Дальнього. Перехід наші воїни подолали мужньо. У боях з Японією була розгромлена її Квантунська армія. Було звільнено Курильські острови, інші колишні території Радянського Союзу.

У 1949 році Микола Якович демобілізувався. Закінчив Одеський фінансовий технікум, Інститут народного господарства, працював у банківській, будівельній галузях. Одружився і все життя був закоханий лише в свою обраницю, яку втратив кілька років тому.

Микола Якович завжди був громадським активістом, тож і очолив ветеранську організацію Коростенського району. Він був неймовірно відповідальним, чесним, чуйним. Знав про всіх ветеранів, фронтовиків Коростенського району. Постійно піклувався про те аби вони не були забуті ні в свята, ні в будні.

Нехай добрий, світлий спомин про Миколу Яковича назавжди залишиться у серцях рідних, колег й усіх, хто його знав, любив і шанував. Щиро сумуємо разом та поділяємо горе тих, для кого Микола Якович був рідною людиною, гарним другом та колегою. Хай спочиває з миром!

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.