Втратимо минуле і майбутнє втратимо!

Щоб впевнено почуватись у сьогоденні, необхідно знати історію рідного краю. Цю прописну істину знає і розуміє кожен. Та, на жаль, у сучасному світі нанотехнологій, інтернету, телебачення мало хто цікавиться минулим, ознайомлюючись з місцями історичних подій, спілкуючись з людьми поважного віку та вивчаючи історичні документи, фотографії, листування.

Проте є серед нас такі люди, як житель села Ушомир, історик-любитель, як він сам себе називає – Анатолій Іванович Трохімчук, що не просто цікавиться історією рідного краю, а й займається кропіткою пошуковою діяльністю.

«Історією я захоплювався з дитинства. – Розповідає Анатолій Іванович. – Завдяки моєму вчителю Миколі Григоровичу Фещенку я став цікавитись подіями давно минувшими. Сприяло моєму захопленню і те, що коли наша велика та дружня родина збиралась разом, нам, малим дітям, батьки завжди розповідали про страшні воєнні та повоєнні часи. Я вслухався в кожну історію, запам’ятовував їх, а згодом, став збирати свій архів з фотографій та листів».

Взимку 1991 року сталась подія, яка підштовхнула Анатолія Івановича зайнятись і пошуковою роботою, в тому числі безвісти зниклих під час Другої світової війни, мирних жителів, місць поховань та братських могил. По місцевому радіо чоловік почув про те, що до школи-інтернату з гуманітарною місією приїхали закордонні представники. Анатолій Іванович відразу кинув всі свої справи і зв’язався з керівником волонтерської групи.

«Головним моїм бажанням було допомогти в розшуку загиблих людей, співвітчизників тих, хто приїхав з гуманітарною місією на допомогу нашим дітям. – Продовжує розповідь Анатолій Іванович. – На той час я вже володів інформацією про масові поховання як радянських військових, так і німецьких, навіть з прізвищами та з докладними обставинами загибелі».

Через кілька місяців після тієї зустрічі Анатолій Трохімчук отримав вдячного листа з Ганновера. А трохи згодом історик-любитель почав тісну співпрацю зі Спілкою «Пошук» (м. Житомир) та Асоціацією молодіжних пошукових об’єднань «Обеліск» (м. Київ). Зібрав чималий архів даних, об’їздив і обходив весь Коростенський район. Бував і в місцях найбільших бойових дій Житомирської та Київської області. Нині щороку їздить Анатолій Іванович на вшанування жертв Бабиного Яру, де низько схиляє голову перед загиблими, обов’язково запалює свічку пам’яті та під час спілкування з іншими істориками обмінюється власними знаннями про ту страшну трагедію, про роки, коли наша земля палала від війни.

«Болить мені і нинішня війна, що точиться в Україні. – Говорить Анатолій Іванович. – А ще більше болить доля нашої землі. Трагічна її історія нікого не може залишити осторонь, я гадаю».

На жаль, до сьогоднішнього дня Анатолій Трохімчук не відчував підтримки від людей. Жаліється, що молодь не цікавиться історією свого народу, своєї Батьківщини, а дехто із односельчан, навіть, вважає його дивним. А він, історик-любитель, готовий поділитись тим, що назбирав і про що довідався за стільки років досліджень.

Нині для Анатолія Івановича відкрилась ще одна цікава та захоплююча історична тема нашої країни – це часи УНР та УПА. Прагне знайти більше інформації. Підтримує його в цьому і районна влада та закликає всіх, кому цікава історія нашої країни та, зокрема, Коростенщини звертатись зі своїми дослідженнями, історичними надбаннями до відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату Коростенської районної державної адміністрації за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського, 60/2, каб. 19 (другий поверх) або за телефоном 4-41-91.

«Вслухайтесь у те, що розповідають вам ваші дідусі та бабусі. – Наостанок радить всім жителям Коростенського району Анатолій Іванович. – Адже втратити минуле легко – відновити історичні факти дуже важко, а іноді просто неможливо. Втратимо минуле і майбутнє втратимо! А я бажаю всім миру та добробуту і чекаю на зустріч з однодумцями!»

Наталія Колєнова,

старший інспектор відділу інформаційної діяльності

та комунікацій з громадськістю апарату Коростенської РДА.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.