Honorary Citizens of the city of Korosten

 

Гундарєв Павло Миколайович

Народився в с. Молдово Тамбовської обл. в сім’ї селянина. В 1961 р. приїхав в м. Коростень, де працював кондуктором на залізниці. З початку революції став на бік більшовиків. Боєць бронепоїзду «Комуніст Коростенського району». Після війни знову працював на залізниці. Під час ВВВ – політрук військової частини. Після війни знову працював на залізниці керівником кондукторського резерву. На відзнаку про активну участь в ВВВ нагороджений орденом Леніна та багатьма медалями. В 1967 році за активну участь в становленні Радянської влади, участь у Великій Вітчизняній війні та трудові відзнаки йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Коростень»

Мельник Микола Іванович

В 1918 р. був членом Коростенського підпільного революційного комітету. Голова парторганізації Коростенського залізничного вузла. Був кулеметником на бронепоїзді «Комуніст Коростенського району». В 1967 році за активну участь в становленні Радянської влади на Коростенщині та організацію роботи Коростенського залізничного вузла йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Коростеня».

Лебедь Олександр Захарович

Народився 31.08.89 в м. Новомосковську Дніпропетровської обл. Трудову діяльність розпочав з 1905 р. учнем слюсаря в Катеринославському паровозному депо, далі змінював різні посади. З 1917р. – член РСДРП (б), член революційного штабу Катеринославської залізниці, боєць Червоної гвардії. Входив до команди бронепоїзду «Комуніст Коростенського району»  З 1936 р. до початку ВВв, працював в м. Коростень на різних інженерних посадах вагонного депо. За заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою нагороджений орденами  Леніна, Трудового Червоного Прапору, медалями. В 1967 році йому присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростеня»

Іванов Сергій Іванович

Народився в м. Фастів. Закінчив в м. Овруч дворічні педагогічні курси, після чого з 1962 р. працював в СШ № 37 вчителем фізкультури та історії. В 1932р. закінчив історичний факультет Житомирського педінституту. З 1944 р. по 1976 р. працював директором СШ №7. з 1972 р. – член ВКП(б). приймав активну участь в партійній роботі. Неодноразово вибирався депутатом Коростенської міської ради. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору, багатьма медалями, йому присвоєно звання «Відмінник освіти», «Почесний залізничник СРСР». За активну участь у вихованні молоді та активну  суспільно – політичну діяльність 10.07.1968 йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Коростеня».

Зелений Петро Петрович

Народився 1919 р. в. с. Холосне  Коростенського району на Житомирщині. В 1929р. пішов до школи. В 1937 поступив в паровозне депо ст.Коростень кочегаром . З 1937р. по 1948р. служив в Радянській Армії спочатку рядовим , потім помічником командира взводу. З 1948 р. працював в локомотивному депо ст. Коростень, спочатку помічником машиніста паровозу, потім машиністом  тепловоза. Нагороджений званням «Почесний залізничник». Неодноразово обирався депутатом міської, обласної рад, депутатом Верховної Ради УРСР 7, 8 скликань, депутатом 21 з’їзду КП України та 22  з’їзду КПРС. За визначні досягнення нагороджений орденом «Знак Пошани», «Вітчизняної війни» ІІ ст., «Жовтневої Революції» та багатьма медалями і почесними відзнаками. В 1958 р. йому присвоєно звання «Герой соціалістичної праці». За видатні заслуги в роки Великої Вітчизняної війни, та доблесну працю, успіхи у вихованні молоді, організаційну роботу в 1970 р. йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростеня»

Гришкова Віра Михайлівна

Народилася в м. Феодосії 09.01.1907. в 1940 р. закінчила Ленінградську промислову академію. З 1951р. – директор швейного об’єднання в м .Коростень. З 1953 р. по 1971 р. обиралась депутатом  Коростенської міської ради, головою жіночого комітету. Приймала активну участь в суспільно – політичному житті міста. 14.041970р. за активну участь  у вихованні жіночого колективу міста присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коротсень»

Матвієнко Лідія Михайлівна

Народилася в м. Київ. Закінчила Київський медінститут, після чого приїхала в м. Коростень, де працювала лікарем, а також викладачем медтехнікуму. Під час Великої Вітчизняної війни- начальник госпіталю № 2036. Війну закінчила в східній Прусії . нагороджена орденами «Вітчизняної Війни» ІІ ст., «Червоної Зірки», «Знак Пошани» та багатьма медалями. Після війни повернулась в м. Коростень, де працювала завідуючим міськвідділом охорони здоров’я  та завідуючою відділенням міської лікарні. Була депутатом міської та обласної Ради. В 1972 році за активну участь в житті м. Коростень їй присвоєно звання «Почесний громадянин м. Коростеня»

Футерман Арон Якович

Народився в с. Бехи Коростенського району. Закінчив фабричнозаводську школу №3 ім. Табукашвілі, а в 1933 р. –Київський державний художній інститут. Створив ряд скульптурних композицій, барельєфів, які встановлені в різних містах. В м. Коростень встановлені такі роботи : пам’ятник В.І. Леніну , М.А.Щорсу, Комсомольцям 20-х  років, Табукашвілі, Мельнику. В роки Великої Вітчизняної війни – майор, парторг військової частини. Нагороджений орденами  «Вітчизняної Війни», «Червоної Зірки» та медалями. В 1974 році за активну участь в розробці та встановленні в м. Коростень пам’ятних споруд йому присвоєно звання «Почесний громадянин м. Коростеня»

Кузьмінський Іван Антонович

Народився в с.Климентіївці Баранівського району на Житомирщині. Бригадир комплексної  будівельної бригади, яка одна із перших почала працювати за методом бригадного підряду.

З початку Великої Вітчизняної війни пішов у партизани. За ратні подвиги народного месника нагороджено п’ятьма бойовими нагородами.

За великі досягнення в праці в 1966р. його нагороджено орденом Леніна, а в 1971р. присвоєно звання «Герой соціалістичної праці».

Він удостоєний звання «Заслужений будівельник України», «Майстер – золоті руки» та іншими нагородами.

За високі досягнення в праці та активну суспільно-політичну діяльність йому присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень» 28.10.1977р.

Дячков Йосип Олексійович

Народився 05.04.1914р. в с.Бурсак на Кубані.

Після закінчення школи поступив у Феодосійський залізничний технікум, який закінчив в 1937р. Залізничну кар’єру розпочав на станції Л.Толстой (Липецька обл.) Там він працював черговим по станції, маневровим та поїздним диспетчером. У тяжкі воєнні роки очолював колектив станції.

В 1944р. був направлений в м.Коростень, де працював заступником начальника відділу експлуатації. Далі працював на ст.Дарниця, Фастів. Закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту.

В 1960р. – начальник Коростенського відділку залізниці.

За самовіддану працю Й.О.Дячков нагороджений орденами «Жовтневої революції», «Трудового Червоного Прапора», «Знак пошани», медалями «За трудову доблесть», «За трудову відзнаку», «Заслужений працівник транспорту України».

За вагомий вклад у розвиток і будівництво міста 28.10.1977р. йому присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень».

Краля Тихон Архипович

Народився в с.Карловка , що на Харківщині.

Закінчив Харківське фабрично-заводське училище. Працював в міській типографії.

В роки Великої Вітчизняної війни Т.А.Краля – сапер-розвідник. Тричі був поранений. За зразкове виконання бойових завдань, виявлені при цьому доблесть і мужність Указом Президії Верховної Ради СРСР 16 жовтня 1943р. Тихону Архиповичу Кралі присвоєно звання «Героя Радянського Союзу». Був удостоєний багатьма нагородами, серед яких – нагорода США “Почесний Бойовий Хрест” (нагородний лист підписаний у Вашингтоні 11 липня 1944 року президентом Рузвельтом).

З 1951р. працював на Коростенському підприємстві УТОС.

За активну громадську роботу, великий вклад в патріотичне виховання молоді Т.А.Кралі 28.10.1977р. присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень».

Сингаївський Володимир Васильович

Народився в с.Шатрище Коростенського району. З 1944р. Пройшов дорогами фронтів від Новоград-Волинського до Одера.  День Перемоги зустрів за 90 км від Берліна.

З 1950р. по 1984р., аж до виходу на пенсію, працював у Коростенському відділку ПЗз. З них – 29 років машиністом електрокрану на вантажному дворі ст.Коростень. Одержав звання «Почесний залізничник», нагороджений орденом «Трудового Червоного Прапору».

В 1974р. Указом Президії Верховної Ради СРСР за самовіддану працю В.В.Сингаївському присвоєно звання «Героя Соціалістичної Праці».

Неодноразово обирався депутатом місцевих Рад, делегатом XXIII з’їзду залізничників.

За велику виховну роботу з молоддю був відзначений знаком «Відмінник народної освіти».

За особисті заслуги перед містом Коростенем присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень»16.11.1982р..

Лісовий Олександр Федорович

Народився в с. Кирові Новоград – Волинського району Житомирської області. В 1933 р. закінчив Ленінградське військово – авіаційне техучилище. У роки Великої Вітчизняної війни робив директором Новоград – Волинського заводу ім. Сталіна. З 1916 р. працював на заводі «Жовтнева кузня» у Коростені: до 1976 р.- директором, потім на інших посадах. За участь у Великій вітчизняній війні нагороджений орденами «Вітчизняної війни» І та ІІ ст., медаллю «за бойові заслуги», «За відвагу» та іншими. В 1982 році за активну участь у Великій Вітчизняній війні та відбудові міста йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростеня»

Гітуляр Іван Леонтійович

Народився у селі Вільха Житомирської області. До великої Вітчизняної війни робив у м. Довбуш Житомирської області на партійній роботі. З початком війни у 1941 р. був направлений в політвідділ Південно – Західного Фронту. Після поранення в рідному селі почав налагоджувати підпільну роботу проти окупантів. Став комісаром партизанського об’єднання. Після війни робив вчителем, завідувачем міського відділу народної  освіти м. Коростеня, потім директором СШ № 3. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни» та багатьма медалями. В 1982 році за активну участь у Великій Вітчизняній війні та вихованню молоді йому присвоєно звання “Почесний громадянин міста Коростеня”.

Дзюба Василь Григорович

Закінчив Харківський інститут культури.

З 1943 по 1945рр. Воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. Захищав наше місто від ворогів.

Нагороджений «Орденом Слави III ст.», медалями.

За особисті заслуги перед містом Коростенем присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень» 22.12.1983р..

Перкін Олексій Олексійович

В 1940р. пішов у Сумське артилерійське училище.

Пройшов всю Вітчизняну війну від рядового до полковника. За успішну службу нагороджений орденами Леніна, «Бойового Червоного Прапора» та багатьма медалями.

Після Великої Вітчизняної війни – замісник директора науково-дослідницького інституту поліграфічної промисловості. Веде активну воєнно-патріотичну роботу: голова українсько-молдавської групи ветеранів Великої Вітчизняної війни. Приймав участь у визволенні м.Коростеня у 1943р.

За активну участь у Великій Вітчизняній війні, у визволенні м.Коростеня та активну військово-патріотичну роботу 22.12.1983р. йому присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень».

Максимов Володимир Петрович

ВИТЯГ

з Постанови бюро Компартії України та виконкому міської Ради народних депутатів від 05.10.83р.№26 “Про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Коростеня Житомирської області”

Відзначаючи заслуги перед Батьківщиною в роки Великої Вітчизняної війни, активну участь у звільненні міста Коростеня в листопаді 1943 року та плідну роботу з військово-патріотичного виховання підростаючого покоління, бюро місккому Компартії України й виконком міської Ради народних депутатів ПОСТАНОВЛЯЮТЬ:

на честь 40-річчя звільнення міста Коростеня від німецько-фашистських загарбників та визнання в його звільнення заслуг 150 окремої Київсько-Коростенської, Червонопрапорної орденів  Суворова, Кутузова й Богдана Хмельницького танкової бригади присвоїти звання Почесний громадянин міста Коростеня членам екіпажа танка, що одним з перших увірвався в місто:

-товаришеві Максимову Володимиру Петровичу – командирові танка;

Пильников Степан Пантелеєвич

-товаришеві Пильникову Степану Пантелеєвичу – радистові танка;

Каширин Анатолій Іванович

-товаришеві Каширину Анатолію Івановичу – водієві танка.

Перкіна Антоніна Ренгольдівна

З початком Великої Вітчизняної війни пішла з Томського політехнічного інституту на курси санінструкторів, після чого всю війну служила санінструктором артилерійського полку.

В боях за визволення м.Коростеня проявила стійкість та відвагу, за що нагороджена орденом Червоної Зірки та медалями.

Занесена в Книгу Пошани полку.

Далі веде активну військово-патріотичну роботу.

За стійкість та відвагу, проявлені при визволенні м.Коростеня ій присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень» 22.12.1983р..

Абашин Микола Борисович

ВИТЯГ

з Постанови бюро Компартії України та виконкому міської Ради народних депутатів від 22.12.83р.№34 “Про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Коростеня Житомирської області”

Відзначаючи заслуги перед Батьківщиною в роки Великої Вітчизняної війни, активну участь у звільненні міста Коростеня в листопаді 1943 року та плідну роботу з військово-патріотичного виховання підростаючого покоління, бюро місккому Компартії України й виконком міської Ради народних депутатів ПОСТАНОВЛЯЮТЬ:

1.На честь 40-річчя визволення м. Коростеня від німецько – фашистських загарбників і на знак визнання в його звільненні заслуг143 Конотопсько – Коростенської Червоно знаменної, ордена Суворова стрілецької дивізії та 18 Гвардійського Станіславсько-Будапештського Червонознаменного стрілецького корпусу присвоїти звання «Почесний громадянин міста Коростеня» героям, що проявили мужність, відвагу при звільненні міста:

-Абашину Миколі Борисовичу- генерал-полковнику запасу, колишньому першому заступникові командуючого Прикарпатським військовим округом…

Білозьоров Петро Юхимович

Народився в селі Скрипачі Березівського району, краснодарського краю в родині приїскового робітника. З юних років пізнав працю. Вісімнадцятирічним юнаком вступив до лав Червоної Армії, успішно закінчив Ленінградське військове училище  і став офіцером. З перших днів війни на фронті захищав Ленінград, Москву, Сталінград. Був кілька разів поранений, бився на Курській дузі і пройшов з дивізією шлях від курська до Коростеня. За мужність і воїнську майстерність Петро Юхимович нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, Олександра Невського, багатьма медалями. Білозьоров очолював 989–й стрілецький полк. Командир підземного гарнізону м. Коростеня після контузії попав у полон. Будучи в таборі смерті Маухаузені продовжував боротися з фашистом. Йому повернені всі нагороди. У 1983р. йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростеня».

Суржинський Володимир Анатолійович

Народився 15.06.1931 у селі Луполова Ульянівського району Кіровоградської області. З  1943 року розпочав трудову діяльність охоронцем полів в колгоспі. У1948 р. працював у Завелівській геологорозвідувальній партії буровим робітником, а з 1949 р. – буровим майстром. В 1965 р. закінчив КШ по спеціальності гірничного інженера. Потім працював на різних інженерних посадах гірничного комбінату. З 1968 р працює зам директора Головинського кар’єроуправління, а з грудня 1970 р. директором Коростенського гранкар’єру. З 1978 р. – генеральний директор об’єднання «граніт». Неодноразово обирався членом міському  КГГУ, депутатом міської ради, головою ради директорів міста. Заслужений будівельник УРСР. Нагороджений орденом «Знак пошани» та медалями за значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток і благоустрій  міста. 04.06.1991р. йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростеня».

Клименко Антон Григорович

Народився в с.Ростяжин Коростенського р-ну.

Педагог.

Закінчив військове училище, одержав посаду командира роти. Опинившись в оточенні, прийняв активну діяльність в партизанському загоні ім.Боженко як начальник штабу загону.

Після Великої Вітчизняної війни робив на різних посадах.

Нагороджений медаллю «Партизану Великої Вітчизняної війни» та іншими медалями.

За активну участь в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками та у вихованні молодого покоління 20.09.1995р. присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень».

Грищенко Михайло Васильович

Народився в с.Мелені Коростенського р-ну.

У вересні 1970р. Обраний заступником голови Коростенської районної ради народних депутатів.

У травні 1985р. призначений старшим науковим співробітником, а потім завідувачем Коростенського краєзнавчого музею.

За сумлінну роботу нагороджений знаком «Відмінник народної освіти УРСР», «Відмінник народної освіти СРСР» та багатьма медалями, грамотами.

Присвоєно звання «Почесний ветеран Радянського комітету ветеранів війни» та ін.

За особливі заслуги перед містом Коростенем  присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень» рішенням 6 сесії міської ради 22 скликання від 24.05.1995р.

Іванов Володимир Тимофійович

 

Народився в м.Гоміль, республіка Білорусь.

В Коростені з 1944 року.

Закінчив Київський технікум залізничного транспорту та Київський інститут фізкультури.

Чемпіон Олімпійських ігор в Мехіко з волейболу, чемпіон СРСР серед команд залізничників. Брав участь у Всесвітніх іграх ветеранів спорту в Австралії, США, у Фінляндії.

З 2002р. очолює Асоціацію ветеранів спорту.

За активну участь в пропаганді спорту в м.Коростені та прославляння міста рішенням міської ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень» рішенням сесії міської ради в 1996р.

Дагіров Алі Алійович

Народився в селі Нижній Дженгутай Дагестанської АРСР.

Після закінчення школи і ФЗУ в 1943р. призваний до лав Радянської Армії.

Брав участь у визволенні Києва. В 1944р. був направлений до м.Коростеня командиром роти. В 1946р. розпочав трудову діяльність в Коростенському відділку залізниці.

Працював начальником відділу кадрів до 1988 р. Бере активну участь у військово-патріотичному вихованні молоді.

За активну участь в бойових діях 1941-1945 років нагороджений орденами «Вітчизняної війни» I-II ст.; за трудові успіхи – орденом «Знак пошани», «Богдана Хмельницького» та багатьма медалями.

За особливі заслуги перед містом присвоєно звання „Почесний громадянин міста Коростень” рішенням 22 сесії міської ради 23 скликання від 30.11.2000 р.

Каленик Опанас Євгенович

Народився в селі Старики на Хмельниччині.

В 1956р., закінчивши Харківський інститут інженерів транспорту, Опанас Євгенович почав працювати черговим по станції Староконстянтинів Шепетівського відділку Південно-Західної залізниці, а з 1959р. продовжив трудову діяльність в колективі Коростенського відділку.

З вересня 1981р. до жовтня 1995р. – начальник цього відділку. У 1983р. О.Є.Каленику присвоєно звання «Кращий організатор технічної творчості залізничного транспорту», нагороджений срібною медаллю.

За багаторічну сумлінну працю нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапору», «Знак Пошани», медалями та знаком «Почесний залізничник». Звання „Почесний громадян міста Коростень” присвоєно рішенням 22 сесії міської ради 23 скликання від 30.11.2000р.

Слуцький Олександр Мойсейович

Народився в м.Коростень.

В 1941р. Закінчив СШ №1, після чого відразу пішов на війну бійцем розвідроти. 22.05.1942р. під містом Керч після контузії попав в полон, побував в різних концтаборах. Після другої спроби втік, і в 1943р. після перевірки в органах НКВС знову пішов на фронт, де перебував до кінця війни. Повернувся в м.Коростень, де працював на різних посадах. 16 років був директором школи-інтернату.

Активно займався спортивною роботою. Був ініціатором побудови стадіону «Спартак», ДСШ. Сам не одноразово був чемпіоном Житомирської області в різних видах спорту. Виховав багатьох чемпіонів, в т.ч. і світового рівня.

Нагороджений 15 урядовими нагородами, в т.ч. орденами Вітчизняної війни, Слави III ст., трьома медалями «За відвагу», медаллю «За бойові заслуги».

За мужність, проявлену в роки Великої Вітчизняної війни, активну участь у вихованні молоді рішенням 22 сесії 23 скликання  від 30.11.2000р. йому  присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень».

Яценко Володимир Михайлович

Народився в 1952р. в станиці Кущевська Краснодарського краю.

Після закінчення інституту в м.Ростов-на-Дону працював на заводі «Жовтнева кузня» на різних інженерних посадах.

З 1980р. –  завідуючий промислово-транспортним відділом міськкому КПУ. Обирається депутатом міської ради, секретарем міськкому КМУ. З 1990р. – народний депутат 3-х скликань Верховної Ради від виборчого округу №66. Є одним із авторів Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в катастрофі на ЧАЕС».

З 2002р. – заступник керівника департаменту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Віце-президент Всеукраїнської організації соціально-екологічної партії «Союз-Чорнобиль України».

Нагороджений орденом Святого Володимира III ст. та багатьма медалями.

За значний внесок у розвиток міста присвоєно звання  „Почесний громадянин міста Коростень” рішенням 32 сесії міської ради 23 скликання від 30.01.2002р.

Пашинський Павло Миколайович

Народився в с.Пашини Коростенського району.

Після закінчення школи призваний до лав армії.

За фахом – педагог., з 1956р. по 1998р. працював в школі №5, спочатку вчителем, а з 1975р. –  директором школи.

Обирався депутатом міської ради 17 скликання з 1961 по 2002р. Також був обраний головою постійної комісії у справах культури, освіти, молоді та ЗМІ.

Нагороджений медалями «За трудову доблесть», «За доблесну працю», «Відмінник народної освіти».

За багаторічну плідну працю та успіхи в роботі по вихованню молоді присвоєно звання „Почесний громадянин міста Коростень” рішенням 32 сесії міської ради 23 скликання від 30.01.2002 р.

Горін Віктор Якович

Випускник Ростовського машинобудівного інституту. В 1957р. розпочав трудову діяльність конструктором в м.Коростень на заводі «Хіммаш», потім – технологом, головним технологом, головним інженером цього підприємства.

З 1987р. по 2009р. В.Я.Горін директор, голова правління ВАТ заводу “Хіммаш”.

Неодноразово обирався депутатом міської та обласної рад. Понад п’ять років очолював Раду директорів міста.

За високий професіоналізм, вагомий внесок в економічний ріст виробництва нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапору», «Знак пошани», «За трудові досягнення» IV ст., «Орденом Пошани»МКА. Лауреат Міжнародного відкриття рейтингу популярності й якості „Золота Фортуна”. Нагороджений регіональною нагородою – „Золоте гроно хмелю”.

Член-кореспондент Академії інженерних наук України, заслужений машинобудівник.

За вагомий внесок у розвиток міста та особливі заслуги присвоєно звання „Почесний громадянин міста Коростень” рішенням 3 сесія 24 скликання від 14.05.2002 р.

Литвинов Олександр Федорович

Народився в селі Зелена Поляна, Поліського р-ну Київської області.

Після закінчення школи евакуйований в м.Воронеж, де розпочав свою роботу на залізниці. В 1969р. закінчив Київський технікум залізничного транспорту та інститут інженерів залізничного транспорту.

В 1944р. повернувся до м.Коростеня, де працював в Локомотивному депо, потім – першим секретарем міськкому КПУ.

Брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Нагороджений орденами «Вітчизняної війни» II ст., «Трудового Червоного Прапору», багатьма медалями. Занесений до Книги Пошани ПЗз.

Член-кореспондент Академії інженерних наук України, заслужений машинобудівник.

За особистий внесок у розвиток міста присвоєно звання «Почесний громадянин м.Коростень» рішенням 8 сесії 24 скликання від 24.12.2002 року.

Лушкін Володимир Андрійович

Народився в селі Поздняшовка Брянської області.

Закінчив Глухівський технікум механізації, Київський політехнічний інститут. Трудову діяльність розпочав інженером Черняхівського РЕМу. В 1972р. призначений начальником Коростенського РЕМу.

Був обраний депутатом Житомирської обласної ради по Коростенському виборчому округу №9. В 1998р. призначений головою Житомирської обласної держадміністрації. Значний внесок зробив у прискоренні процесу газифікації м.Коростеня і району, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

За особливий внесок у розвиток енергетики в регіоні присвоєно звання «Почесний енергетик України».

Нагороджений медаллю «За трудову доблесть», церковними орденами ряду православних релігійних концесій.

За особливі за особливі заслуги перед містом присвоєно звання „Почесний громадянин міста Коростень” рішенням 13 сесії міської ради 24 скликання від 09.09. 2003р.

Матвійчук Олександр Володимирович

Олександр Володимирович пройшов шлях  від різноробочого, механізатора широкого профілю до начальника Житомирського обласного головного управління земельних ресурсів. Нагороджений знаком Держкомзему України “Почесний землевпорядник України”. За вагомий внесок у відродження духовності в Україні нагороджений орденами “Святого Володимира”, “Різдва Христового” ІІ ст.., “Нестора літописця”.

За значний особистий  внесок у розвиток міста, активну життєву позицію, громадську діяльність присвоєно звання „Почесний громадянин міста Коростень” рішенням міської ради від 23.08.2005р.

Потопальський Анатолій Іванович

Народився в с.Ходаки Коростенського району Житомирської області.

У 1956-57рр. працював завідуючим медпунктом в с.Ушомир. Закінчив Житомирське медичне училище та Івано-Франківський медінститут.

Антон Іванович – видатний всесвітньо відомий вчений, кандидат медичних наук, доцент, професор. Має звання «Кращий винахідник Академії Наук України», має велику кількість авторських свідоцтв СРСР на винаходи, зарубіжних патентів, наукових робіт.

Американський біографічний інститут включив біографію А.І.Потопальського до видання «500 лідерів впливу» та обрав його у 1996р. «Людиною року». Номінант на Нобелівську премію у 2004 р.

За значний внесок у розвиток міста присвоєно звання „Почесний громадянин міста Коростень” рішенням 34 сесії міської ради 24 скликання від 16.03.2006 р.

Куницький  Василь Іванович

Голова правління ВАТ „Коростенський завод залізобетонних шпал”.

За значний особистий вклад у розвиток очолюваного підприємства та міста в цілому, активну життєву позицію, громадську діяльність, присвоєно звання „Почесний громадянин міста Коростень” рішенням 25 сесії міської ради 5 скликання 07.08.2008р. №21

Москаленко Владимир Васильевич

Коростенський міський голова з 1998 р. Обирався депутатом міської ради п’яти скликань.

Нагороджений відзнакою Президента України орденами: „За заслуги” ІІІ ступеня, „За заслуги” ІІ ступеня, „Чорнобильський хрест”, „Содружество”: Мужність. Честь. Гуманність”, орденами Української Праволславної церкви „Різдво Христове – 2000” І ступеня, „ Преподобного Нестора Літописця”, „Святого Володимира”, „ 1020 років Хрещення Київської Русі” медалями: ”За трудову доблесть”, „10 років незалежності України”, „300 років Російському Флоту” (Указ Президента Російської Федерації).

За рішенням номінаційного комітету „International Sokrates Award Ceremony” (Великобританія) представлений до нагородження міжнародною нагородою „United Europe” за значні заслуги в розвиток європейської інтеграції. Звання „Почесний громадянин міста Коростень” присвоєно за особливі заслуги і досягнення міста у соціально-економічному  й культурному розвитку, зміцнення партнерських зв’язків з іншими країнами, високу результативність керівництва територіальною громадою впродовж десяти з половиною років перебування на виборній посаді (1998-2008рр.) та активну громадську діяльність рішенням 26 сесії міської ради 5 скликання від 30.09.2008р. №42.

Заєць Олексій Макарович

За активну громадську позицію, багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок в поліпшенні якості медичного обслуговування населення міста Коростеня та району, постраждалого від аварії на ЧАЕС, його соціальний захист на державному рівні присвоєно звання „Почесний громадянин міста Коростеня” від 13.05.2010р. (41 сесія V скликання №67)

Гампель Анатолій Ісаакович

За вагомий особистий внесок в розвиток міста, безкорисливе служіння громаді міста Коростеня  рішенням 43 сесії V скликання від 20.08.10р. №6 присвоєно звання “Почесний громадянин міста Коростеня“.

Туряниця Георгій Семенович

Туряниця Георгій Семенович народився 10 квітня 1938 року в селі Солочин Свалявського району Закарпатської області у сім’ї селянина. У 1945 році вступив до 1 класу Солочинської семирічної школи, котру закінчив у 1952 році. Після закінчення семирічки вступив до 8 класу Полянської середньої школи. У 1956 році закінчив середню школу і вступив до історичного факультету Ужгородського державного університету, який закінчив у 1961 році, а потім працював вчителем історії та географії у Керечанській середній школі Св алявського району Закарпатської області. У зв’язку з сімейними обставинами у 1962 році переїхав до міста Коростеня, де до 1968 року працював вчителем історії та географії у Холосненській середній школі Коростенського району. З 1968 по 1976 рік він вчитель географії середньої школи No 6 міста Коростеня. За успіхи у роботі у 1975 році був нагороджений значком «Відмінник народної освіти». З 1976 року по 1980 рік працював заступником директора з навчально – виховної роботи ЗОШ No10. З 1980 по 198 1 р він вчитель іс торії та суспільствознавства у Коростенській школі – інтернаті No 1. З 1981 по 1988 рік працював заступником директора з навчально – виховної роботи Коростенського СПТУ – 16. З 1988 по 2004 рік у Коростенській загальноосвітній школі No 4 він директор, якого о брав саме колектив. А з 2005 по 2008 роки Георгій Семенович перший директор Коростенської міської гімназії. Значна робота з реорганізації школи в гімназію відбулася саме під його керівництвом. Впродовж 8 років (2000 – 200 8 ) школа посідала перше місце за кіл ькістю переможців предметних міських обласних та Всеукраїнських олімпіад. За його ініціативою у школі була розроблена власна система навчально – виховної роботи, яка являла собою цілісну структуру, що сприяла моральному становленню учнів, формуванню у них тв орчого мислення, відповідальності за доручену справу. Скільки доріг пройдено Г еоргієм Семеновичем з вихованцями, скільки подолано кілометрів на велосипедах разом з школярами. Адже сам був старшим тренером збірної команди школярів України з туризму, яку гот ували для участі в чемпіонаті СРСР (підопічні посіли II місце), підготував 15 кандидатів у майстри спорту, вісім із них стали майстрами, а Тетяна Васянович – чемпіонкою світу. Враховуючи вагомий особистий внесок Георгія Семеновича у розвиток освіти міста К оростеня, навчання та виховання молоді, за багаторічну сумлінну працю, активну громадську позицію рішенням 22 сесії Коростенської міської ради VI c кликання від 19.03.13р. No1019 йому присвоєно звання “Почесний громадянин міста Коростень”.

Шишук Яків Омелянович

Шишук Яків Омелянович народився 27 червня 1949 року у с.Старі Новаки Лугинського району Житомирської області. У 1985 р. вступив до Київського державного педагогічного інституту ім.Горького, який успішно закінчив у 1990 р., отримавши спеціальність «Вчитель історії та суспільствознавства». З 1988 року Яків Омелянович очолює комунальну установу «Коростенський геріатричний пансіонат для ветеранів війни та праці». Дана установа є однією з найкращих у системі соціального захисту України зі створення соціально – поб утових умов проживання для самотніх малозабезпечених громадян, ветеранів війни та праці. Яків Омелянович активно займається громадською діяльністю: член виконкому міської ради, член ради керівників міста, депутат міської ради. За вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів. Як кращ ий працівник соціального за хисту міста , отримав відзнаку «За заслуги перед містом», удостоєний відзнакою в номінації «Гордість міста». Нагороджений грамотами Міністерства соціальної політики, Житомирської держадміністрації та Житомирської обласної ради, грамотою «За заслуги перед Ук раїнською Православною Церквою та з нагоди 65 – ї річниці Перемоги у Великій вітчизняній війні», орденом Української Православної Церкви святого великомученика Георгія Побідоносця. Враховуючи вагомий особистий внесок Шишука Якова Омеляновича у розвиток міст а та системи соціального захисту населення зокрема, рішенням двадцять п’ятої сесії Коростенської міської ради V І скликання від 28.08.2013 р. No1153 йому присвоєно звання “Почесний громадянин міста Коростень” .

Левицький Анатолій Володимирович

Левицький Анатолій Володимирович народився 05.05.1948 року в селі Яроповичі Андрушівського району Житомирської області. У 1981 році закінчив Українську сільськогосподарську академію, за кваліфікацією інженер – електрик. З 1972 по 1973 рік – електромонтер Зарічанського РЕМ, з 1973 по 1977 рік – старший диспетчер Зарічанського РЕМ, з 1977 по 1984 рік – заступник начальника Зарічанського РЕМ, з 1984 по 1987 рік – заступник начальника Житомирського обласного енергонагляду, з 1987 по 1995 рік – заступник дирек тора Житомирських Західних електромереж, з 19 95 по 2002 рік – заступник голови правління з питань енергонагляду, з квітня 2002 року – перший заступник голови правління. З квітня 2003 року – заступник голови правління – комерційний директор. З 1 березня 2004 року Голова Правління Компанії «Житомиробленерго». У 2001 році присвоєно звання «Заслужений енергетик України». В 2004 році присвоєно звання « З аслужений енергетик Співдружності Незалежних Держав», нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступе ня. В 2005 році нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України. В 2008 році нагороджений відзнакою «За заслуги» перед Житомирщиною. Почесний професор Харківської національної академії міського господарс т ва. Депутат обласної ради. З а багаторічну плід ну працю та особистий внесок у розвиток міста Коростеня р ішенням 29 сесії Коростенської міської ради VI скликання від 26.12.2013 р. No1327 Левицькому Анатолію Володимировичу присво є но звання “Почесний громадянин міста Коростень” .

Яременко Василь Васильович

Народився Яременко Василь Васильович 10 січня 1949 року. У 1971 році закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту. Свою трудову діяльність розпочав у 1971 році на посаді чергового по станції Інза Куйбишевської залізниці. З 1973 року піс ля служби в армії став працювати в Коростенському відділку Південно – Західної залізниці, пройшовши шлях від чергового по коліях до начальника відділку. З 1995 року по 31 березня 2014 року Яременко Василь Васильович очолював Коростенський відділок (з 2000 р оку – дирекцію залізничних перевезень). Під керівництвом Василя Васильовича забезпечувався транспортно – економічний зв’язок та потреби підприємств і нас елення Житомирської області в перевезеннях, впроваджувались нові технічні засоби та технології, забезпечувалась розробка та виконання заходів, направлених на створення умов, що дозволяють швидко та якісно здійснювати транспортну дія льність. Велика робота б ула проведена по створенню єдиного офісу для пунктів пропуску через державний кордон України. За вагомий особистий внесок у розвиток залізничного транспорту регіону Я ременку В.В. присвоєне звання «Заслужений працівник транспорту України», нагороджений знак ом «Почесному залізничнику», знаком «Залізнична слава» трьох ступенів. Рішенням тридцять другої сесії Коростенської міської ради VI скликання від 17.04.2014 року No1453 Яременку Василю Васильовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень».

Книш Михайло Миколайович

Книш Михайло Миколайович народився 22 листопада 1983 року в місті Коростені . Випускник Коростенської ЗОШ No 1. В одинадцятому класі почав відвідувати відділення легкої атлетики Коростенської ДЮСШ та тренуватися під керівництвом тренера Медведчука Віктора Володимировича . В 2001 році закінчує Коростенську ЗОШ No 1 та в цьому ж році вступає до Вінницького педагогічного університету ім ені Коцюбинського, де тренується під керівництвом тренера Беха Петра Григоровича . З 2003 року стає членом збірної команди України. Влі тку 2004 року в місті Бідгош (П ольщ а) четвірка українських легкоатлетів , серед яких і Михайло , виконують о лімпійськи й норматив з естафетного бігу 4Х 400 м етрів з результатом – 3 хвилини 02,96 сек унд і отримує путівку на Олімпійські ігри до Афін. У 2006 році бере участь в чемпіонаті світу , який проходив в Хельсенкі (Фінляндія) . У 2008 р оці на зимовому чемпіонаті України в закритих приміщеннях Михайло встановлює національний рекорд України з бігу на дистанцію 400 м етрів – 46,63 секунд та виконує норматив майстра с порт у міжнародного класу. А в літку того ж року на чемпіонаті України в Києві долає 400 м етрів з результатом 45,87 сек унд , що перевершує норматив ма йстр а спорту міжнародного класу та о лімпійський норматив. На ХХІХ Олімпійських іграх в Пекіні дистанцію 400 м етрів Михайло подолав з результатом 46.28 сек унди . 2010 року в місті Бергені (Норвегія) на командному чемпіонаті Європи стає бронзовим призером в естафеті 4х 400 м етрів з результатом 3 хвилини 04.10сек унди . 2012 ро к у в Стамбулі на чемпіонаті світу в закрити х приміщеннях збірна команда України з легкої атлетики , до складу якої входив і Михайло, встановлює новий рекорд України в естафеті 4х 400 м етрів з результатом 3 хвилини 08.41 секунди . 2013 р оку приймав участь у командному чемпіонаті Європи в Англії. На да ний момент Михайло є членом збірної України.

Лебедь Олександр Федорович

Народився 04.02.1946 року в с.Сушки Житомирської області. З 1965 по 1968 рік проходив військову службу. В 1973
році закінчив інститут водного господарства у м.Рівне.
Свій трудовий шлях розпочав в будівельних організаціях тресту «Житомирводбуд» на будівництві гідротехнічних і цивільних споруд Житомирської області, спочатку майстром, потім начальником дільниці в Новоград-Волинському ПМК-114.
З 1980 р. по 1989 р. працював начальником Коростенського ПМК-64. За час роботи на даному підприємстві побудував багато об’єктів цивільного і гідротехнічного призначення, дослідного господарства науково-дослідного
інституту Нечорноземної зони України в с.Грозіно Коростенського району. В 1986 році нагороджений медаллю «За трудовую доблесть». Лебедь О.Ф. приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС в 1986-
1987 рр., за що нагороджений іменним годинником Міністра водногогосподарства УССР. Підприємство очолюване Лебедем О.Ф. неодноразово займало призові місця серед підприємств області, Міністерства водного господарства. Лебедь О.Ф. двічі обирався депутатом Коростенської районної ради. Був депутатом обласної ради. В 1989 році депутатами Коростенської районної ради був обраний головою виконкому та ради народних депутатів
Коростенського району. Під його керівництвом побудовані об’єкти господарської та соціальної сфери Коростенського району.
З 1994 року по 2002 рік працював головним інженером Коростенської дистанції цивільних споруд і водопостачання Південно-Західної залізниці. В 2000-200 рр. Лебедь О.Ф. очолював будівельників НГЧВ-4 при реконструкції
Київського залізничного вокзалу. За час роботи на підприємстві неодноразово нагороджувався Почесними грамотами, цінними подарунками та іншими заохоченнями керівництвом Коростенської дирекції та ПівденноЗахідної залізниці.
З 2002 року по 2003 рік Лебедь О.Ф. працював начальником відділу житлово-комунального господарства виконкому Коростенської міської ради, а з 2003 року по 2011 рік начальником управління житлово-комунального
господарства виконкому Коростенської міської ради. За час роботи на даній посаді проведена значна робота по благоустрою міста Коростеня, реконструкції парку ім.Островського, будівництві пішохідного переходу
через р.Уж та інших об’єктів житлово-комунального господарства міста. За багаторічну працю, вагомий внесок в соціально-економічний розвиток територіальної громади міста Коростеня в вересні 2005 року Лебедь О.Ф.
нагороджений Грамотою Верховної Ради України.
З 2011 року після виходу на пенсію Лебедь О.Ф. продовжує свою трудову діяльність у комунальному виробничо-господарському підприємстві на посаді майстра. В 2015 році Лебедь О.Ф. очолив Раду ветеранів керівників
підприємств міста Коростеня.
Рішенням третьої сесії Коростенської міської ради VII скликання від 28.01.2016 року №55 Лебедю Олександру Федоровичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста «Коростень».

Рудь Петро Володимирович 

Народився на Житомирщині у звичайній українській сім’ї 25 квітня 1956 року. Закінчив Врублівську середню школу,
Іванопільське професійно-технічне училище, став робітником. Потім Петро Володимирович працював оператором Коростенської нафтобази, заступником директора і, згодом, директором Коростенського
міськмолзаводу (1987-1992 рр.). Одружений. Виростив доньку Оксану. В 1990 році Петро Володимирович отримав диплом про закінчення Української сільськогосподарської академії (пізніше вона одержала статус Національного
аграрного університету). На початку лютого 1992 року Петро Володимирович зайняв посаду директора Житомирського маслозаводу , а з 1995 року очолив Відкрите акціонерне товариство «Житомирський
маслозавод».
За ініціативи Петра Володимировича компанія «Рудь» багато років поспіль проводить «Свято морозива» в місті Коростень та впродовж дев’яти років є генеральним спонсором фестивалю Дерунів.
Рішенням 16 сесії VII скликання Коростенської міської ради № 783 від 31 серпня 2017р. Рудю Петру Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень».

Арешонков Володимир Юрійович

1957 року народження, має дві вищі освіти, в 1981р. закінчив Ужгородський державний університет, за кваліфікацією філолог-викладач, в 2003р. закінчив Академію державного управління при Президентові
України та здобув кваліфікацію магістр державного управління.
З 2016 – професор кафедри спеціальних історичних дисциплін та правознавства ЖДУ ім.Франка. Доктор педагогічних наук.
Доцент кафедри управління освітою та інноваційних технологій.
Має наукові праці – посібник «Соціально-правовий захист дитинства».
Одружений, має двох дітей.
Трудова діяльність:
1975-1976 – керівник оркестру БМК м.Коростень
1976-1981 – навчання в держуніверситеті м.Ужгород
1981-1982 – методист бюро подорожей та екскурсій м.Коростень
1982-1984 – вчитель російської мови та літератури с.Лісівщина
1984-1985 – керівник гуртка СЮТ м.Коростень
1985-1986 – директор міської СЮТ м.Коростень
1986-1987 – організатор позакласної роботи СШ №1 м.Коростень
1987-1989 – керівник гуртків СЮТ м.Коростень
1989-1989 – робітник цеху галантереї кооперативу «Зоря» м.Тирасполь
1989-1989 – електромеханік кооперативу «Здоров’я” м.Тирасполь
1989-1991 – електромеханік кооперативу «Прима” м.Тирасполь
1991-1991 – електромеханік кооперативу «Радуга” м.Тирасполь
1991-1992 – директор МП «Риф» м.Тирасполь
1993-1994 – директор МП «Риф м.Коростень
1994-1996 – заступник директора МП «Риф» м.Коростень
1996-1998 – юрист фірми «Аско» м.Коростень
1998-2001 – заступник міського голови м.Коростень
2001-2002 – начальник відділу у справах національностей, міграцій та релігій Житомирської ОДА
2002-2005 – начальник управління освіти та науки Житомирської ОДА
2005-2009 – проректор з навчально-методичної роботи обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ОІППО) м.Житомир
2009- квітень 2010 – заступник міського голови міста КоростеняЖитомирської області.
Квітень-листопад 2010 – голова Коростенської районної державної адміністрації.
З 17 листопада 2010 року – перший заступник голови Житомирської обласної ради.
27 листопада 2014 року – Народний депутата України, заступник голови
Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України.
Володимир Юрійович Арешонков постійно опікується проблемами Коростеня. Завдяки його клопотанню з державного бюджету України до бюджету міста Коростеня для здійснення заходів з соціально-економічного
розвитку міста спрямовані чималі кошти для поліпшення роботи та життєдіяльності нашого міста. Зокрема це дало можливість провести капітальні ремонти в закладах дошкільної та загальної середньої освіти, покращити матеріально-технічне та інформаційно-комунікаційне
забезпечення освітнього процесу.
Володимир Юрійович бере активну участь в спортивному житті міста, залучає кошти для ремонту спортивних приміщень, будівництва спортивних майданчиків, є багаторічним спонсором міських змагань на призи клубу
«Шкіряний м’яч» та інших спортивних заходів.
Рішенням 18 сесії VII скликання Коростенської міської ради № 907 від 30 листопада 2017р. Арешонкову Володимиру Юрійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень».

БРИЦУН Микола Іванович

BenQ 4.0M DIGITAL STILL CAMERA

Історик, краєзнавець і етнограф Коростенщини.
Народився 17 серпня 1938 року в селі Липлянщина Народицького району.
Рано залишився без батьків.
Навчався з 1945 по 1949 роки у Липлянщинській початковій, а потім до 1955 року у середній школі с.В’язовець Народицького району.
З 1955 по 1957 роки – він студент філологічного факультету Чернівецького університету.
У тому ж 1957 році Микола Брицун їде в Кустанайську область, де працював на різних роботах до 1961 року.
У 1962 році він поступає на заочне навчання до Кустанайського педагогічного інституту, який закінчує у 1967 році.
З 1962 по 1964 роки Брицун М.І. працює учителем російської мови та літератури в школах Кустанайської області.
У 1965 році Микола Іванович повертається в Україну в Народицькій район , де до 1970 року викладає російську мову та літературу в Болотницькій 8-річній
школі.
Наступний 1970 – 1971 навчальний рік працює вчителем російської мови та літератури Голубівської середньої школи Ружинського району.
В 1971 році 33-х річний Микола Іванович приїзджає з родиною до міста Коростень. Тут він розпочинає працювати учителем російської мови та літератури, а згодом, по закінченні заочного навчання (1975 – 1978 рр.) на історичному факультеті Київського державного педагогічного інституті ім. М.Горького, вчителем історії та народознавства в Коростенській ЗОШ№5.
У 2008 році, досягнувши 70-річного віку, Брицун Микола Іванович йде на заслужений відпочинок.
Він має дружину та двох дітей.
3 46-річного стажу учительської роботи Миколи Івановича Брицуна тридцять років віддано Коростенській загальноосвітній школі №5. Як вчитель
історії та народознавства він разом з учнями займається пошуковою роботою.
Зібраний ним предметний матеріал склав основу створеного в школі оригінального музею “Селянська хата”. Етнографічні експонати цього шкільного музею можуть прикрашати колекції державних музеїв.
Учні Миколи Івановича були активними членами Малої Академії Наук.
Дослідницькі нотатки від пошукової роботи самого Брицуна М.І. стали матеріалом для написання ним п’яти книг історико – етнографічного та краєзнавчого спрямування, яких об’єднує тема історії Древлянської землі: Гради
древлян. 2004р. Літописна Земля Древлян; 2006р. Присяголітні веди Землі Древлян; 2008р. Велика Древія; 2010р. Земля славетних предків;
За 30 років досліджень Микола Іванович Брицун обстежив 300 сіл та хуторів Коростенського, Народицького, Лугинського, Овруцького, Пулинського, Малинського та Радомишльського районів Житомирської області. Він не тільки зібрав величезний матеріал, який свідчить про глибинну самобутність народної культури поліського краю, але й згуртував навколо себе багатьох однодумців –
патріотів рідної землі. Своїми свідомими зусиллями вони прийняли естафету пам’яті від десятків поколінь своїх предків, пам’яті про минуле Поліського краю, віддалене на тисячі літ у глибінь віків. Живий усний підручник народної історії Микола Іванович переклав та записав у своїх книжках і дав змогу сучасним людям та майбутнім поколінням пити з джерела народної мудрості та
духовності.
Брицун Микола Іванович завжди мав і має активну життєву позицію. Він був одним з засновників Коростенського осередку Народного Руху України, учасником установчого з’їзду Народного Руху України 1989 року.
Микола Іванович є один із засновників у 1998 році Всеукраїнського Товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка.
Рішенням двадцять четвертої сесії Коростенської міської ради VІІ скликання від 30.08.2018 р. №1171 Брицуну Миколі Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень».

Цепкова Ганна Василівна

Народилася 13.10.1946 року. За фахом – вчитель
української мови та літератури.
Ганна Василівна є активним учасником освітянського життя міста Коростеня. В період з 1978 року по 1990 рік працювала вчителем російської мови Коростенської загальноосвітньої ніколи №11. За час трудової діяльності
досягла високої результативності, що засвідчено рівнем розвитку учнів та відзначено почесним званням «Відмінник народної освіти».
Впродовж роботи у школі Ганна Василівна особливого значення надавала виявленню творчих задатків молоді. Плідно працювала над розвитком вербального образотворення та особистим прикладом направляла учнів до подальшого творчого шляху. З 1990 року, працюючи провідним спеціалістом ЦБС, продовжила роботу з дітьми. Підготувала сотні переможців і призерів Всеукраїнських, регіональних творчих конкурсів та олімпіад. У цьому ж році
видає першу збірку під псевдонімом «Галина Цепкова».
Ганна Василівна постійно бере участь у проведенні різноманітних заходів в усіх школах та дитячих садках міста. Виступає на класних годинах, батьківських зборах, уроках, святах, що в свою чергу позитивно відображається на розвитку дітей, оскільки творчість поетеси є взірцем
високої моральності, виняткової любові до землі, родини, країни та є свідченням досконалої інколи поетики. Діяльність авторки згуртовує батьківські колективи, спонукає до співпраці та альтруїстичних вчинків на
користь розвитку закладів міста. Ганна Василівна особисто опікується закладом дошкільної освіти №1, періодично відвідує вихованців, надає посильну допомогу у покращенні умов розвитку дітей. Цепкова Г.В. є фундатором створення дитячого періодичного видання «Аллочкадошколярочка». Меценат та ментор молодих авторів, надає матеріальну
допомогу з реалізації власних книжок хворим землякам та багатодітним родинам.
Ганна Василівна виступає автором багатьох сценаріїв загальноміських заходів, де окремим повноцінним моментом виступають діти як ключова цінність древлянської землі. Цепкова Г.В. написала десяток пісень, що прославляють Коростень.
Авторка 16 поетичних збірок. Член Національної спілки письменників України.
Цепкова Г.В. нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради України. Дипломант «Гордість міста – 2004, 2015, 2017» в галузі культури. Лауреат премії ім. Юхимовича (2014), лауреат премії ім. Клименка (2013),
лауреат Всеукраїнського фестивалю російськомовних поетів (2003), лауреат Фестивалю «Лесині джерела» (1994). Має Почесну відзнаку «За заслуги перед містом (2016). Лауреат обласної відзнаки «Краще книга року – 2017».
Багаторазовий переможець та лауреат Всеукраїнського літературномистецького свята «Просто на Покрову».
Рішенням тридцять третьої сесії Коростенської міської ради VІІ скликання від 29.08.2019р. №1570 Цепковій Ганні Василівні присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень».

Хошаба Ісхат Юрійович

Хошаба Ісхат Юрійович понад 40 років працює у галузі фізичної культури та спорту. Працював директором спортивного комплексу „Ювілейний” ВАТ „Хіммаш”. Протягом 30 років колектив заводу був кращим серед колективів фізичної культури Житомирської області. Багато років очолював футбольну команду ФК „Хіммаш”, яка була переможцем чемпіонату Житомирської області з 2003 по 2006 роки та 2009 року, володарем Суперкубку області
2009 року, учасником чемпіонату України з футболу серед аматорських команд та володарем Кубку Житомирської області 2010 року. З 2012 року Ісхат Юрійович очолює футбольний клуб СК „Коростень”, який є щорічним
переможцем чемпіонатів та Кубку Житомирської області з футболу. З 2018 року став Президентом футбольного клубу „Мал”, який у тому ж році став володарем Кубку Житомирської області з футболу серед чоловічих команд.
Він активний учасник руху ветеранів фізичної культури і спорту, суддя національної категорії з баскетболу, обслуговує всеукраїнські змагання з баскетболу у якості комісара суперліги. Був нагороджений відзнакми „За
заслуги” ФСТ „Україна”, „Відмінник фізичної культури і спорту України” та „За заслуги перед містом”. Хошаба Ісхат Юрійович зробив вагомий особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту міста Коростеня, Житомирської області та України.
Рішенням тридцять третьої сесії Коростенської міської ради VІІ скликання від 29.08.2019 р. №1571 Хошабі Ісхату Юрійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень».

Жидких Степан Степанович

Народився 2 липня 1950 року в с.Сидорово Слов’янського району Донецької області, українець, освіта – вища, в 1971 році закінчив Харківський державний університет ім.Горького.
Після закінчення університету працював старшим економістом відділу промисловості Чернігівського облстатуправління.
З 1974 року по 1980 рік працював на комсомольській роботі.
З 1980 року – на господарській роботі.
З 1985 року і по теперішній час – директор ПОГ «Коростенське учбововиробниче підприємства» Українського товариства сліпих.
Жидких С.С. присвоєно звання «Заслужений член УТОС», обраний членом президії товариства сліпих України, тричі обирався депутатом Житомирської обласної Ради народних депутатів, депутатом Коростенської міської Ради.
За уміле керівництво підприємством і громадську діяльність
нагороджений урядовою нагородою – орденом за заслуги 3-го та 2-го ступеня, присвоєно почесне звання “Заслужений працівник промисловості України”, нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, Почесною відзнакою «За
благодійність» міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна», медаллю «Ветеран праці».
Степан Степанович краще від інших знає проблеми інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та праці, дітей-сиріт.
Відродження милосердя й гуманності до цієї категорії людей, соціальний захист найменш захищених громадян нашого міста – є змістом його життя.
Велику увагу приділяє розвитку аматорського мистецтва та спорту, особливо серед людей з інвалідністю м.Коростеня.
Був делегатом 4-х Асамблей всесвітньої організації сліпих та 4-х з’їздів Європейського Союзу сліпих.
Рішенням 36 сесії Коростенської міської ради VII скликання від 20.12.2019р. №1720 Жидких С.С. присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростеня»

Васильчук Віктор Борисович

Народився 29 лютого 1960 року в м.Коростень, в сім’ї залізничника і робітниці. Навчався на філологічному
факультеті Київського держуніверситету після закінчення Коростенської СШ№1 у 1977 році.
З 1982 р. працював у міськрайонній газеті «Радянське Полісся». В 1986 році став членом Спілки журналістів України. В 1989 р. готував серію матеріалів з чорнобильської зони, а також у 1996, 1997, 2007, 2010 роках, був відряджений до Чорнобиля.
Працював начальником рекламно-інформаційного відділу комерційного банку. 14 жовтня 1991 р. заснував газету «Апокаліпсис», яку в 1994 р. перейменовано у благодійний вільний тижневик «Вечірній Коростень», й дотепер є засновником, і видавцем цього видання. У 1992 році вийшла перша книга «Несподівані зустрічі» (м. Житомир). У 1994 році за рекомендаціями Василя Юхимовича, Олексія Опанасюка, Валерія Нечипоренка став членом
Національної спілки письменників України. Очолив міську літературномистецьку студію «Древлянка» (29 років керує) та один із найбільших в області первинних осередків журналістської організації (19 років).
Лауреат премії Держподаткової адміністрації України «Золший кадуцей», Дипломант Міжнародного Академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна», Всеукраїнського літературно-мистецького свяла «Просто на Покрову», нагороджений медаллю «Трудова слава», «Золотою медаллю української журналістики», двічі медаллю НСПУ «Почесна відзнака», орденом «За заслуги перед Коростенем», орденом князя Мала, орденом «Слава України», Літературною відзнакою імені Валерія Нечипоренка, Корнійчуковською премією. «Гордість міста – 2002, 2003, 2013, 2014, 2017», «Творча гордість міста -2015, 2018, 2020». Володар «Діамантового Дюка» в
Міжародному українсько-німецькому багаторівневому конкурсі імені Дюка де Рішельє – 2016, 2017, 2018, 2019, 2020. Лауреат премії імені Лесі Українки ЖОВ Фонду культури України, премії імені Михайла Дубова, Бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу імені Мирона Утриска, Всеукраїнських літературних премій імені Василя Юхимовича, імені Івана Огїєнка, імені Бориса Тена, імені Василя Земляка, імені Леоніда Череватенка, імені Леся
Мартовича, імені Миколи Томенка, Всеукраїнського літературного конкурсу «Рукомесло-2009», «Краща книга року-2011», «Краща книга-2012», «Краща книга – 2017, 2019», премія «Дідусева казка», Дипломант Першого
літературно-мистецького фестивалю «ВоокФест» в Бородянці, переможець Житомирського обласного конкурсу «Єдина країна», лауреат премії «Ми Вас любимо», Міжнародного конкурсу «Ми – Українці!», «Благодійність у медіа», дипломант Міжнародного фотоконкурсу «Журнальний варіант», III Міжнародного літературного конкурсу україномовних видань «Ппірго-ВоокРе8С2020», Літературної премії імені Юрія Яновського. Прізвище анесене до Енциклопедії сучасної України та до «Золотого фонду нації».
У січні 2007 року Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений журналіст України».
Є співзасновником дитячого творчого конкурсу «Полісяночка», конкурсу краси «Міс Літо», фундатором Всеукраїнського літературномистецького свята «Просто на Покрову», літературної премії імені Василя Юхимовича.
Разом з сільським головою В. Дідківським відродив музей-хату Василя Юхимовича в Сингаях. Займається видавничою справою. Видав майже сотню книжок місце вих та українських авторів.
Друком вийшли книги: «Несподівані зустрічі», «Не стріляйте, дядьку!..»,
«Чорнобильські поневіряння Бучі», «Чому Нічка посварилася з Ранком»,
«Гавчик і Курчатко», «Франція: тільки один місяць», «Десять років житія»,
«Світ казковий та невигаданий», «Мандри темно-вишневої самописки»,
«Приречені на життя», «Собака буває кусачий…», «П’ятнадцять років: від суботи до суботи», «Голодомор на Коростенщині» (упорядник), «Література свіжого повітря», «Просто на Покрову» (упорядник), «Нехай увесь світ сміється!» (упорядник), «Пригоди Сновиди та його друзів», «Під знаком Риб», «In carne (вчасною персоною)», «Чому не можна кричати на Хомку»,
«Подружилися», «Казки від дяді Віті», «Пробач мені. Цукерочко!», «Останній бій знайдення», «Мій друг Пончик», «Пригода на Червоній гірці», «Правдиві байки кота Персика».
Рішенням 4 сесії Коростенської міської ради VIII скликання від 25.02.21р. №160 Васильчуку Віктору Борисовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коростень»

The list of honorary citizens of the city of Korosten is taken from the official website korosten-rada.gov.ua

Leave a comment

Your email address will not be published.