Природний заповідник «Древлянський» розташований у Народицькій селищній територіальній громаді, на землях, уражених радіонуклідами після аварії на ЧАЕС. Два роки тому він потерпав від масштабних лісових пожеж, а цьогоріч постраждав від російської навали.Про це йдеться на сайті Укрінформ. Загарбники, які захопили частину сіл Народицької громади, обстрілювали територію заповідника, внаслідок чого там виникали займання. По собі ворожі війська залишили заміновані землі та підірвані мости, що нині значно ускладнює виїзд на лісові пожежі. Знищені та пошкоджені природні пам’ятки, на снарядах підриваються звірі. А оскільки землі тут уражені радіацією, пожежі призводять до погіршення ситуації з радіонуклідами.
Найбільше від російських обстрілів на початку повномасштабної війни постраждав Коростенський район на півночі Житомирщини, що межує з білоруссю. І зараз ворог, хоч і залишив територію району, не дає спокою його населеним пунктам – у травні ракетних ударів зазнали міста Малин та Коростень.
«Наш район межує з республікою білорусь, протяжність кордону становить близько 120 км. 24 лютого о 3-й години ночі в Народицькій громаді зі сторони білорусі здійснила перехід техніка російської федерації – танки та БТРи. Почалися ракетні обстріли нашого району. Найбільше від них потерпіли Малинська, Народицька, Коростенська, а також Ушомирська громади. У першу чергу обстрілів зазнавали села, які межують з республікою білорусь, бо таким чином війська рф забезпечувати собі “коридор” для просування вперед. Загалом близько 100 населених пунктів потрапили під обстріли», – розповідає начальник Коростенської РВА Юрій Тарасюк.
За його словами, територіальні громади на півночі області російські загарбники атакували з вертольотів Ка-52, застосовували артилерійські системи залпового вогню та ракети. У Коростенському районі ворожі війська обстріляли інфраструктурні об’єкти та житлові будинки. Коли відходили, то підірвали п’ять мостів і замінували не тільки села, а й прилеглі дороги та лісові масиви.
Під час вторгнення російські війська захопили п’ять населених пунктів Народицької громади, а під обстріли потрапив природний заповідник «Древлянський», що займає понад 30,8 тис. га площі громади.
У 2009 році на території тодішнього Народицького району (всі його населені пункти зараз об’єдналися в Народицьку територіальну громаду), що найбільше в області постраждав від наслідків аварії на ЧАЕС, створили природний заповідник «Древлянський», аби охороняти і зберігати природу Полісся й досліджувати, як на неї впливає радіація. Більша частина його площі – це ліси, в яких ростуть сосни, дуби, вільхи, берези, ясени, осики, граби. Крім того, до нього увійшли луки, пасовища, сіножаті, перелоги, заболочені землі та чагарники. Це все землі, які не можна обробляти через забруднення радіонуклідами.
Флора заповідника – понад 800 видів рослин, що становить 53% флори українського Полісся. Близько 20 з них занесені до Червоної та Зеленої книг України. Фауна – понад 250 видів ссавців, птахів, риб і земноводних. Частина з них охороняється Червоною книгою і Бернською конвенцією. Здавалося б, хіба може бути ще більше випробування для житомирського Полісся після Чорнобильської катастрофи? Утім, у 2020 році в заповіднику вирували масштабні лісові пожежі, а нині його територія понівечена та замінована російськими солдатами.
Із в. о. директора природного заповідника «Древлянський» Миколою Шелюком ми розмовляємо телефоном. Він нарікає на проблеми з пальним, адже нині триває пожежонебезпечний період, працівники заповідника часто виїжджають на ліквідацію вогню в лісових насадженнях, тому їхній транспорт має постійно бути напоготові. Керівник ділиться, що хоч російські війська пішли з території природного об’єкту ще на початку квітня, але залишили по собі чимало біди.
«Російські війська заїхали на нашу територію і багато її обстрілювали. Заїжджали вони тільки раз. Внаслідок обстрілів виникло 7 пожеж, і вогонь пройшов 3200 га території заповідника. У нас тривалий час горить торф’яник, його площа невелика, 2 сотки. Загорівся внаслідок обстрілу блокпоста «Градами». Ми його притушимо – а він знову загоряється. Довкола нього оборали територію, щоб вогонь далі не йшов»,- розповідає Шелюк.
Керівник заповідника додає, що загарбники також понівечили 600-річний дуб заввишки понад 25 метрів. Дерево було огороджене та мало табличку з підписом, що це природно-заповідний фонд, але окупанти навмисне його підпалили.
Відходячи, російські військові замінували територію «Древлянського». Відтак його працівникам небезпечно пересуватися об’єктом і до того ж складно потрапити до осередків загорянь.
«Частково територію заповідника розмінували. На межі Київської і Житомирської областей, де в них (військових рф. – авт.) був блокпост, лише на одному місці вилучили понад 40 протитанкових мін і знешкодили близько 10 протипіхотних. На одній із протипіхотних мін підірвалася лосиця. Виявляють багато танкових снарядів, був і один нерозірваний від «Граду», – говорить начальник відділу охорони заповідника Іван Мойсеєнко.
Скаржиться також, що росіяни підірвали міст, і працівникам треба діставатися місця пожежі в об’їзд. Якщо раніше маршрути були 100-120 км, то тепер – до 200 км і більше, а це додаткові затрати пального і дорогоцінного часу. Загарбники також зруйнували міст через річку Уж, відрізавши навколишні села від центру тергромади – Народичів. Працівники заповідника перевозили місцевих жителів човном з одного берега річки на інший, аби ті могли потрапити на роботу, купити продукти та ліки.
Цікавлюся в Миколи Шелюка, чи вже рахували збитки, завдані російською агресією. Керівник заповідника пояснює, що про це зарано говорити, адже всю територію ще не обстежили.
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів за три місяці війни вже зафіксувало в Україні 254 випадки екоциду та 1500 фактів знищення екосистем. У відомстві констатують, що площі лісових пожеж зросли в 45 разів, а 20% заповідних територій опинилися під загрозою знищення. Шкоду, завдану лісництвам, оцінили в 13,2 млрд грн, приблизні збитки від окупації Зони відчуження становлять понад 2,5 млрд грн. Обстріли заповідника «Древлянський», спровоковані ними пожежі та перебування на території ворожих військ не можуть минути безслідно. На цьому наголошує аспірант спеціальності «Екологія» Поліського національного університету Володимир Устименко.
«Будь-який вибух, копання окопів чи будь-які пов’язані з ґрунтом роботи на території радіологічного заповідника призводять до повернення радіонуклідів в екологічне коло і повторних загроз. Щодо пожеж, то вони насамперед впливають на видове різноманіття флори. Виходить, що цінний склад рослинних асоціацій, які ми мали б зберігати, як мінімум, змінюється. Деякі рідкісні види можуть навіть бути втрачені. Зміна природного аборигенного складу погана ще й тим, що зменшується стійкість такої системи. Чим більше видів, тим стійкіша екосистема до хвороб і інших зовнішніх екологічних чинників», – пояснює науковець.
За його словами, наразі більшість радіонуклідів у заповіднику зосереджені у верхньому шарі ґрунту на глибині до 0,5 см. Частина із них також знаходиться у підстилці (опале листя, відмерлі залишки рослин та хвоя), яка уповільнює їх міграцію вглиб. Натомість під час пожежі, коли підстилка вигорає, виникають серйозні ризики повторного радіологічного забруднення.
«На відновлення рослинного світу після пожеж потрібно близько 3-4 років. Коли ж ідеться про радіологічну ситуацію, то негативний вплив радіонуклідів триватиме десятки років», – додає Устименко.
Зараз працівники природного заповідника «Древлянський» продовжують свою роботу. Вони ліквідують пожежі та борються з браконьєрами, аби зберегти унікальну флору та фауну житомирського Полісся.