Як облаштувалися деякі з переселенців з окупованих областей України розповідають журналісти “5 каналу” у своєму репортажі.
Найболючіші питання для переселенців – де жити і де працювати. Але, якщо люди налаштовані прижитися на новому місці – обидва складних питання можна вирішити – запевняють у службі соціального захисту. Для переселенців з окупованого Херсону знайшлася робота за фахом у Коростені, на Житомирщині.
Війна застала їх у потязі, під час рейсу Київ-Херсон. Олексій та Юрій – машиніст і помічник машиніста. Разом працюють близько 2-х років.
“Спочатку було нерозуміння, що воно буде далі. російські війська заходили в Херсон і там були великі бойові дії. Це на околицях Херсону. Тому кудись їхати не було можливості”, – згадує помічник машиніста тепловоза, переселенець із Херсону Юрій Саккер.
Юрій працює на залізниці майже 2 десятки років. Після того, як його рідний Херсон окупували вороги, приїхав із дружиною і донькою до Коростеня. Тут їм на перших порах допомогли з речами для побуту.
“Яка може бути якість життя на окупованій території, де прийшли і розказують тобі як треба жить. І морально, і всьо – не буде там такого життя”, – каже помічник машиніста тепловоза, переселенець із Херсону Юрій Саккер.
Олексій приїхав на Житомирщину за колегою. Понад пів року прожив у тимчасово окупованому Херсоні – не хотів полишати житло і не витримав.
“Приходили люди, казали, щоб я на них працював, а я відмовився працювати на окупантів, питали чому, сказав що у принципі не хочу працювати. Відмовився”, – розповідає машиніст, переселенець із Херсону Олексій Шведков.
Нині колеги-машиністи знову працюють разом. На новому місці – у Коростені. Олексій – півтора десятка років на залізниці – продовжує династію.
“Династія, мій прадід, батько та я, жінка у мене теж працює в депо. Приїхав і на другий день вже мені сказали оформити документи і будеш працювати. Звичайно, хочеться вернутись, там, де щось знайоме, щось своє”, – каже машиніст, переселенець із Херсону Олексій Шведков.
На місцевій залізниці знайшлося місце і для інших переселенців. Дмитро переїхав із тимчасово окупованого Мелітополя у серпні. Роботу там залишив ще навесні, не схотів працювати на ворогів.
“Подив у них був, коли вони зайшли в Мелітополь, в орків, що типу це місто-мільйонник, бо чисто, плитка усюди, доглянуто, льодова арена є, є басейн, парк доглянутий хороший. Для них був шок, як ми живемо”, – розповідає інженер цеху експлуатації, переселенець із Мелітополя Дмитро Перепелиця.
Чоловік пригадує, коли виїжджав із рідного міста, окупанти на блокпостах – обшукували людей, забирали все, що приглянулося.
“6 блокпостів було до Василівки і у ній ми 3 дні ночували в машині, на 4-ий виїхали, чекали черги, там машин 600 було. Повністю всі речі переривали. Рукоприкладства не було, але видно було, що вони ведуть себе як боги. Типу, якщо будете обурюватися, ми нікого пропускати сьогодні не будемо”, – згадує інженер цеху експлуатації, переселенець із Мелітополя Дмитро Перепелиця.
Загалом у Коростені, за інформацією управління праці та соцзахисту населення, вже зареєстровано майже 3 тисячі переселенців. Перше, чим приїжджі цікавляться на новому місці – це робота. І навіть у невеликому місті, її знаходять усім охочим.
“У нас працевлаштовано в освіту Коростеня, велика кількість чоловіків у нас влаштована в деревопереробну галузь міста, у нас щоденна співпраця з директорами і керівниками великих потужних підприємств міста і у нас постійно оновлюються оголошення в управлінні праці там, де безпосередньо ведеться прийом”, – розповів начальник управління праці та соцзахисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Ігор Єсін.
Переселенці намагаються добре зарекомендувати себе на новому місці, тому працюють багато. Тож роботодавці наймають приїжджих охоче.
Юлія Сінєльнікова, Віталій Сінєльніков, Житомирська область, “5 канал”