Як повідомляє Укрінформ, у Житомирському фаховому коледжі культури та мистецтв ім. І. Огієнка відкрилася виставка ручного килимарства «Символи самоідентифікації. Традиції та майбутнє», на якій експонуються майже 40 килимів минулого століття з різних куточків області.
«На виставці представлені килими ручної роботи з різних куточків області. Загалом їх тут майже 40 і всі вони ручної роботи. Найстаріший килим датується 1904 роком. Він із Коростенського району, а відображені на ньому кольори та малюнок притаманні для ХІХ ст.», – зазначила куратор виставки Світлана Віділіна.
За її словами, серед килимів є ткані та вишиті на тканому полотні. Щодо орнаментів, на експозиції можна побачити поширений лише на Поліссі «в козаки», троянди, що характерні для Коростенського району, а також смугасті килими «рябчуни».
Як розповіла начальниця відділу економічного розвитку та залучення інвестицій Овруцької міської ради Оксана Левківська, 14 килимів, представлених на виставці, привезли з Овруцької громади.
«Ткацтво у нас передавалося із покоління в покоління. На Овруччині ткали не лише килими, а й рушники, запаски, підзорники (нижня частина простирадла, оздоблена вишивкою – ред.). Ткацтво потужно розвивалося в селах Левковичі, Гошів, Покалів, а звідти воно поширилося й далі по області», – сказала Левківська.
Виставка «Символи самоідентифікації. Традиції та майбутнє» діятиме близько двох місяців.
Поширення килимарства на Житомирщині було локальним. Воно розвивалося в основному в шляхтянських селах, де не було кріпацтва (там проживала околична шляхта – авт.). Переважно це колишні Овруцький, Народицький, Коростенський райони.
Килим створювали на ткацькому верстаті або кроснах із конопляних, лляних, шерстяних ниток. Вишуканості килимам додають візерунки та кольори, якими їх оздоблювали. Для фарбування ниток спочатку використовували природні компоненти, як-от вільха, кора дуба, крушина, а згодом перейшли на анілінові барвники.
Килимарство на Житомирщині занепадало після того, як почалося масове виробництво тканини.
