| Населення | 362 чол. (2001) |
| Площа | |
| Поштовий індекс | 11111 |
| Відстань до Коростеня | 13 км |
| Автобус | Коростень-Десятини, Коростень-Нивки, Коростень-Мелені |
| Приміський поїзд | – |
| Школа | + |
| Дитячий садочок | – |
| Сільрада | Коростенский р-н, с. Холосне, вул. Центральна, 20, тел. 6-82-32 |
| Бібліотека | – |
| Клуб/Будинок культури | – |
| Православна церква | + |
Село Злобичі Коростенського району Житомирської області засноване 1712 року. Населення становить 362 осіб (2001р.). Поштовий індекс – 11111.
Прочел в интернете о подвиге Героя Советского Союза – Усенова Абдуллы и не мог не откликнутся на этот бесстрашный поступок, как поэт. Человек, родившийся за тысячи километров от Украины, смело и бесстрашно отдает свою жизнь за нашу землю, за наш край. И таких подвигов представителей братских народов, было во время войны очень много. Передайте пожалуйста этот стих Злобичской школе с благодарностью за их внимание к памяти Героев Великой Отечественной Войны
В этой могиле покоится мой дядя Ильинский Тимофей Яковлевич. Спасибо Вам большое за уход и заботу о погибших. Царство небесное всем кто сложил свои головы за нашу Родину СССР.
У цьому селі у 1915 народився мій дідусь Бондар Влас Васильович. У родини якого відібрали все і в 1933му вислали до Сибіру, м. Осинники. Він працював там на шахті, а коли йому було 18 років, на шахті сталася аварія, дідуся призначили винним і відправили будувати БАМ. Де він дивом вижив, але тримали його там 10 років. Цей
БАМ будували на кістках людей, так казав мій дідусь. Коментатору про ссср- для кого це родіна: якщо б не ссср, то мій дідусь жив би в своїй хаті у рідному селі. І може війни, в якій загинув ваш дядя теж не було б, бо сталін дуже добре товарищував з гітлером, поки той не напав.