У Коростенському районі Житомирської області городища були у населених пунктах Коростень, Михайлівка, Стремигород, Ушомир, Хотинівка, Шершні.
Село Білка
Палеолітична і мезолітична стоянка – на північ від села, на схід від кладовища, на лівому березі ріки Уж.
Село Васьковичі
Поселення давньоруського часу – при усті ріки Шестня, в урочищі Старе Селище, 1,5 кілометрів від села.
Село Вигів
Поселення ХVI – ХVIII століть – в центральній частині села.
Село Вороневе
Поселення палеоліту, мезоліту – за 200 метрів на південний схід від села, на правому березі ріки Уж.
Село Каленське
Поселення неоліту та трипільської культури – на південній околиці села, в районі торфяника «Мостова» в заплаві ріки Мостви. Перекрите шаром торфу, розмір – 140 на 120 метрів.
Село Кожухівка
Поселення давньоруського часу та ХVII – ХVIII століть Кожухівка І – біля північної околиці села Кожухівка. Займає вершину та південний пологий схил піщаного підвищення лівого берега безіменного струмка (ліва притока ріки Кремно). Висота над рівнем води – біля 1,6 – 2,2 метра. Відстань від русла струмка – біля 55 – 60 метрів. У верхній частині пагорб перерізає автодорога Київ – Ковель, яка розділяє об’єкт на дві частини: південну та меншу за розмірами північну. Поверхня з півдня розорюється, у півнівчній частині поверхневий шар грунту розкритий, розміри – 355 на 180 метрів.
Місто Коростень
В південно-західній частині Коростеня, навпроти електричної підстанції – мезолітичне поселення. Займає піщане підвищення надзаплавної тераси правого берега ріки Уж, розміри – 500 на 500 метрів.
Давньоруське городище № 1 розташоване на північно-східній правобережній частині міста в районі вулиці Шартищанської в урочищі Червона гірка за 1,5 кілометрів вниз по течії ріки Уж від зазначеного мосту. Займало природно-ізольований останець гранітної скелі першої надзаплавної тераси ріки Уж, який із півдня і півночі був оточений руслом невеликого струмка, із сходу – болотом, а із заходу – водами Ужа. Висота городища над рівнем річки сягала 20 – 25 метрів, площа – 0,45 гектарів. Укріплення було захищене потрійною лінією валів (за даними 20-х років ХХ століття).
Поселення VI – Х століття та давньоруського часу – неукріплений посад літописного Іскоростеня прилягає безпосередньо до схилу залишків городища № 1 із північного та північно-східного боку. Займає підвищення першої надзаплавної тераси правого берега ріки Уж розмірами 350 на 150 метрів і висотою від 2,5 до 5 метрів над рівнем води. Значна частина поселення нині зайнята лісовими посадками 50-х років ХХ століття.
Давньоруське гордище № 2 – за 200 метрів вгору по течії ріки Уж від городища № 1 на скельному мисовому виступі правого корінного берега, який декількома уступами піднімається над заплавою на висоту до 25 метрів. Майданчик городища має незначні розміри. В давнину тут могло існувати декілька невеликих жител або одне укріплене дворище. Мабуть, в’їзд на городище був влаштований з напільного південно-східного боку, де й донині збереглися рештки сильно знівельованого валоподібного підвищення, площа – 0,055 гектара.
Давньоруське городище № 3 – у правобережно-центральній частині міста за два кілометри вверх по течії ріки Уж від городища № 1 поміж залізничним і шосейним мостами. Займає мисовий скельний виступ правого корінного берега висотою до 35 – 40 метрів над рівнем води. З північно-західного боку городище абсолютно неприступне: його схил утворений із природних прямовисних гранітних блоків. Східний схил також дуже стрімкий і спадає до стародавнього природного яру. Південні схили дуже знівельовані пізніми переплануваннями і нині ледь помітні. Значна частина майданчика городища забудована сучасними спорудами коростенської середньої школи № 2. Залишки невисокого валоподібного насипу простежуються на краю західної частини майданчика, а також місцями у його північно-східній частині, площа 0,36 гектарів, посад – 400 на 220 метрів.
Городище ранньозалізного віку № 4 – на лівому березі ріки Уж навпроти городищ № 1 – 2 на мисі площею 9 гектарів. З боку річки захищене глибокими ярами та урвищами, з інших – валом та ровом. Два в’їзди у західній частині городища. Належить до типу городищ-схованок. Нині весь майданчик щільно забудований корпусами Центральної районної лікарні, а оборонний вал, який проходив по всьому його периметру, повністю знівельований.
Поселення VIII – ІХ століть – у східній частині міста, на правому березі ріки Уж, розмір – 200 на 80 метрів.
Село Межирічка
Давньоруське поселення – на південь від села, в гирлі безіменног острумка, на правому березі ріки Уж.
Село Мелені
Поселення часів мезоліту (стоянка) – на південний схід від села, на лівому березі ріки Ірша, в урочищі Круча, розмір – 120 на 70 метрів.
Неолітичне поселення – на правому березі ріки Злобич, при її впадінні в ріку Іршу, за два кілометри на південний схід від села Мелені. Поселення займає мис берега річки, що підіймається над її рівнем на 2,5 – 3 метри. Площа мису (50 на 30 метрів) задернована, а в західній частині – розорана.
Село Михайлівка (Плещівка)
Поселення часів мезоліту, неоліту, давньоруського часу та ХVI – ХVIII століть – на південь від села, в урочищі Ринок.
За переказами, на струмку Граничівка існувало місто Лолин, можливо тут є городище.
Село Мойсіївка
Поселення мезоліту, неоліту Мойсіївка 1. Залишки цієї стоянки – приблизно за 100 – 150 метрів на південний схід від кладовища, що біля південно-східної околиці села Мойсіївки. Займає вершину та південно-східний пологий схил піщаного підвищення лівого берега безіменного стурмка (права притока ріки Лемня). Висота над рівнем води – біля 1,6 – 2,3 метри. Майже у центральній частині піщаний пагорб перерізає польова грунтова дорога. Поверхня місцями поросла сосною та берізками, розміри – 128 – 70 метрів.
Село Немирівка
Нелітичне поселення – за два кілометри на північ від села, у гирлі правого берега ріки Ходаківка, розмір – 70 на 50 метрів.
Стоянка палеоліту, неоліту – за 150 метрів на північний схід від села, на правому березі ріки Уж.
Село Поліське
Поселення мезоліту, неоліту Поліське І – між селами Поліське (250 метрів на південний захід) та Рудня (600 метрів на північний схід). Займає південо-східний пологий схил піщаного підвищення першої надзаплавної тераси лівого берега ріки Уж. Висота над рівнем заплави – біля 1,4 – 1,6 метрів. Відстань від русла річки – біля 100 – 150 метрів. Поверхня стернована, раніше розорювалася. Із північного сходу примикає до північної улоговини, розміри – 240 на 45 метрів.
Село Рудня
Поселення часів Неоліту – на південній околиці села, на правому березі ріки Уж, в урочищі «Вільська Гребля», розмір – 40 на 30 метрів.
Давньоруське поселення – навпроти села Рудня, на схід від Ушомира – вал «Вільська гребля». На правому березі ріки Уж, навпроти валу, при впадінні безіменного струмка, було знайдено два поселення давньоруського часу – одне на лівому березі струмка на низинній місцевості, практично в заплаві ріки Уж, інше – на правому березі струмка на високій терасі.
Село Сарновичі
Давньоруське поселення – коло села Тартак. Селище розміщене біля дороги Тартак – Дідковичі в усті невеликої правої притоки ріки Уж. Займає невисоке підвищення в заплаві ріки Уж, площа – 100 на 80 метрів.
За переказами, біля Тартака Верхнього існувало місто Саворов.
Село Старики
Мезолітична, неолітична стояка Старики – за один кілометр на схід від села по дорозі на село Шершні. Займає південний схил піщаного підвищення першої надзаплавної тераси лівого берега ріки Ірша. Висота над рівнем води – до 1,6 метрів, площа – 92 на 15 метрів.
Село Стремигород
В ХІХ столітті було зафіксовано зруйноване городище в напрямку до села Чоповичі, біля пивовареного заводу.
Село Ушиця
Палеолітична стояка – за 2,6 кілометрів на південний захід від села і за 50 – 100 метрів на південь від станції Ушиця, лівий берег ріки Уж, урочище Гора Точильниця.
Палеолітична стоянка та поселення ХVII століття – на північно-східній околиці села Ушиця.
Поселення часів мезоліту та доби бронзи – на північний схід від станції Ушиця (селище Гранітне).
Село Ушомир
Городище давньоруського часу та поселення ХVII – ХVIII століть – 0,5 кілометрів від села в урочищі Сайки, на березі ріки Бережниці, правої притоки ріки Уж (за даними ХІХ століття). Майданчик у плані нагадував втрикутник розмірами 64 на 53 метри. З напільного боку проходили три лінії валів на відстані 80 метрів один від одного. Можливо, це був літописний Ушеськ. Урочище Сайки знаходиться на південний схід від села Ушомир і на південь від села Ковбащина, на лівому березі невеликої ріки. Прослідковувався внутрішній підковоподібний вал зі спланованими кінцями біля заплави ріки і частково зовнішній вал, в серединній частині, в 35 метрах на південь від першого. Майданчик городища підвищувався над заплавою на 2,5 метрів. На місці городища і протягом 200 – 300 метрів на схід від нього були зібрані фрагменти кераміки ХVII – ХVIII століть, матеріали давньоруського часу не зафіксовані.
Неолітичне поселення – на північній околиці села, на правому березі ріки Уж, розмір –и 110 на 80 метрів.
Село Хотинівка
Давньоруське поселення, яке існувало в ХIV столітті – у верхів’ї ріки Липопки (ліва притока ріки Уж) на пологому березі струмка і лощини в урочищі Селище.
Поселення давньоруського часу – на східній околиці села, на правому березі струмка, розмір – 150 на 70 метрів.
В ХІХ столітті на східній околиці села, біля струмка Липовки, знаходилося чотирикутне городище з заукругленимми кутами до 4 кілометрів у периметрів. За переказами – стародавній Хотин, сучасними розвідками городище не виявлено.
Село Ходаки
Поселення давньоруського часу – праворуч від дороги Ходаки – Шатрище (південно-західна околиця села). Займає південний схил балки з пересихаючим струмком – правою притокою ріки Уж. Розміри – із заходу на схід – біля 250 метрів, з півносі на південь – біля 125 метрів.
Село Чолівка
Поселення часів неоліту та давньої Русі Коростень-Чолівка – між містом Коростень та селом Чолівка, за 1 – 1,1 кілометр на південний захід від вулиці Гастелло та 190 – 220 метрів на схід від залізниці Житомир – Київ. Займає вершину та північно-західний пологий схил лівого берега безіменного струмка (ліва притока ріки Уж). Висота над рівнем води – близько 2,5 – 3 метри. Поверхня розорюється, місцями задернована, розмір – 200 на 80 метрів.
Поселення часів неоліту та доби бронзи чолівка ІХ – приблизно за 250 – 260 метрів на південь від селища Мирний (в складі Коростеня). Займає північно-західний пологий схил невисокгго піщаного підвищення правого берега ріки Уж. Висота над рівнем води – 6 – 6,5 метрів. Поверхня задернована, південна частина вкрита сосновим лісом, вздовж краю якого проходить грунтова дорога, розмір – 110 на 25 метрів.
Поселення часів неоліту та ХVII – ХVIII століть Чолівка 10 – приблизно за 270 – 300 метрів на південь від південно-західної околиці селища Мирний, за 80 – 90 метрів на південний захід від місцезнаходження Чолівка 9. Займає північно-західний схил піщаного підвищення правого берега ріки Уж. Висота над рівнем води – біля 4 – 5 метрів. Поверхня задернована, південна частина вкрита сосновим лісом, вздовж краю якого проходить грунтова дорга, розмір – 95 на 15 метрів.
Село Шершні
Поселення ХVII – ХVIII століть Здобич-Ірша – приблизно за 1 – 1,1 кілометр на південний захід від кладовища, що біля південної околиці села Мелені та за 500 – 550 метрів на південний схід від кладовища, що біля північно-східної околиці села Шершні. Займає вершину та південний схил піщаного підвищення лівого берега ріки Ірша. Висота над рівнем води – біля 4,5 – 5 метрів. Північна частина вкрита сосновим лісом, де проходить грунтова дорога. З південного боку, ближче до річки, схил частково вкритий чагарником, розміри – 110 на 45 метрів.
В ХІХ столітті в селі було зафіксовано городище, обнесене валом.
За матеріалами сайту zamky.com.ua